Читати книгу - "Як я закохалася в єті, Олеся Глазунова"

Розділ 25. Подарунок для мами

Коли дівчата вийшли з кімнати, то Соня пішла на кухню, готувати щось до сніданку, а Женя розглядала черепки, які лишилися від дорогущої вази. Хлопці спілкувалися між собою. Етьєну зателефонували та повідомили, що крім нього ще хтось зарядив тому покидьку з клубу. Тепер він боїться своєї тіні. Ніс Алекса розрух, а під оком Етьєна вже було видно почервоніння. Ото ж у врятованої ним дівчини не друзі, а якась банда.

Коли Етьєн зайшов на кухню та побачив на столі крім привезеної з ресторану їжі ще й салат, млинці та канапки, був вражений хазяйновитістю Софії. Він сам не здогадувався, що ці компоненти є у його холодильнику.

– Ходіть до столу, неочікувані ранкові гості. Впевнений, що всім нам не завадить підкріпитися після нічних пригод, – запросив до столу.

– Борони Боже від таких пригод. Я ледь не померла вчора від того гадства, – сказала Женя. – Етьєне, я пошукала вазу в інтернеті, але мені видало, що таких немає в наявності. Я обов’язково знайду. На коли має бути цей подарунок?

– На завтра, – мовив Етьєн, скривившись, бо торкнувся свого ока. – Можеш не шукати ту вазу, такої не знайдеш. Я її в антикварника старого придбав. Щось інше придумаю.

– Ти казав, що то мав бути подарунок для мами, можливо, ми змогли б підібрати щось на заміну? – запитала Софія. – Мені дуже прикро, що так сталося.

– Ти не уявляєш, як важко підібрати потрібний подарунок для творчої людини, ще й на ювілей. Я щороку голову сушу, – відповів Ет.

– Тобі неймовірно пощастило! – вигукнула Женя. – Наша Сонечка чудово малює. Як тобі портрет у якості подарунка для мами? І не просто портрет, а який створюється на очах у всіх?

– Хм, а це ідея. Мама та увесь бомонд точно оцінять, – зацікавлено мовив Ет. Тільки як мені з таким фейсом кудись йти?

– Ой, я також художниця, тебе так заштукатурю, що обличчя буде, як у новонародженого, – говорила Женя. – Етьєне, вибач. Усі витрати за матеріали портрету та твій ем... твоє обличчя, беру на себе. От побачиш, яку красу створить Соня. Твоя мама точно в захваті буде.

– Ти вже все заздалегідь вирішила, навіть не запитавши у Софії, – відповів Ет.

– Тю, то нашій Сонечці у задоволення малювати, – сказала Женя жуючи бутерброд та поглядаючи на подругу, яка дещо ніяковіла. Було видно, що Етьєн їй подобається.

– Я із задоволенням напишу портрет твоєї мами. Це мінімум, що я маю зробити для тебе. Ти врятував мене та й вазу було розбито через мене, – опустила очі Софія.

– Так, друзі в тебе чудові, я вже в цьому пересвідчився, але на моєму місці так само вчинив би кожен, не варто перебільшувати мох чеснот.

– Ти тільки скажи куди та о котрій мені потрібно приїхати. А ще мені потрібна актуальна фотографія твоєї мами, щоб я змогла продумати, що і як малювати, – зі знанням справи мовила Софія.

– Зараз, хвилинку, – почав шукати фото на телефоні. – Ось. Мама – оперна співачка Аполінарія Острозька. Вона уся у мистецтві.

– Дуже ефектна жінка, – зробила комплімент Женя.

– Приваблива. Ти на неї схожий. Я вже знаю, який портрет намалюю. На котру годину мені потрібно бути? – запитала Софія.

– Святкування буде у готелі «Лондонська». Гості почнуть сходитись о шістнадцятій, але, думаю, що ми можемо прийти близько п’ятої вечора. Я заїду за тобою, скажи, куди.

– Я привезу Софію, – втрутився Алекс. – Впевнений, що дівчата придумають щось грандіозне, як завжди, і звичайною машиною не обійдешся.

Етьєн наминав канапки, які зробила Соня, і дивувався, як органічно вона вписалась у його квартиру. Раніше жодна дівчина, крім сестри, не переступала поріг його квартири. Він молодий, активний, не безгрішний, але не хотів приводити у своє житло випадкових дівчат. А ця, наче сама впала на голову. Саме від неї він ту голову й втратив і на тій же голові вже виросла чимала гуля.

Чоловіки обмінялися телефонами та Алекс надіслав контакт Софії Етьєну. Домовились, що завтра о шістнадцятій вони зустрінуться біля готелю.

Коли неочікувані гості вийшли з квартири Етьєна, чоловік не відчув полегшення. На нього тиснуло якесь спустошення. Ет не міг дочекатися, коли Софія з’явиться у мережі. Як тільки побачив біля її аватарки вогник, зрадів та написав повідомлення.

«Привіт, моя чарівна пригода! Як дісталися? Сподіваюсь, що бабуся не дізналася про твої нічні пригоди..."»  – надрукував та стер.

– Нічого собі комплімент – «пригода». Як дісталися? – Добре, бо Алекс кого завгодно вкладе. Треба щось інше, – замислився Ет.

«Привіт! Як справи? Сподіваюсь, в тебе все добре» – знову надрукував нове повідомлення і витер.

«Привіт! Ось фото мами, які обіцяв для картини.» – написав та швидко надіслав, щоб не було часу на роздуми та щоб знову не довелося видаляти.

Коли Софія приїхала до квартири Жені (бо бабусі ж сказали, що в них пікнік і вони затримаються), перше що зробила – поставила телефон на підзарядку. Через певний час прийшло повідомлення від Етьєна.

«Привіт! Дякую. Вибач, що доставила тобі стільки клопоту» – надіслала повідомлення та одразу побачила позначку про прочитання абонентом її тексту.