Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

- Тьотя Дарія! Я так зголодніла! Що у нас на завтр… на обід?

***

Кай

- Ріку! Ти геній дипломатії! – Я щиро захоплююсь тим, як друг виплутався зі складної ситуації, в яку нас поставив Раян. Та ще й без втрат для Академії!

- Я знаю, але не заважає мені про це нагадати, — сміється Рік.

- Але ось скромність — не твоя риса.

- Я реаліст. Ти краще скажи, як принцу своєму мізки прочищатимеш?

- Ще не вигадав. Але мало йому не здасться!

- Ти вже постарайся! І не заважало б йому, вже якось з Карадою порозумітися. Натякни, що дівчинка тяжко переживає всі його викрутаси. Або я з ним сам поговорю. Але, сам розумієш, регенерувати йому потім кілька днів доведеться!

- Так, розумію, сьогодні ж поговорю!

Не відкладаючи в довгу скриньку, починаю розмову з Раяном, одразу ж після повернення до нашої резиденції. Тим більше, що гаденя з неї носа не висовує сьогодні.

- Раян!

- Так, наставнику!

- Потрібно поговорити. Серйозно. Сьогодні прилітав батько Ельвіри на весілля.

- На яке весілля? - принц робить таке здивоване обличчя, що я міг би йому повірити. Якби не знав подробиць, звісно!

- А то ти не знаєш? Твоя та Ельвіри, звичайно. Уся Імперія в курсі ваших стосунків.

– Ми з нею все вчора вирішили! Я пояснив Ельвірі, що вона дещо неправильно все зрозуміла і в мої плани не входить одруження з нею.

- Я радий, що ви порозумілися. Але ж можна було не доводити до такого! Ти про Карада подумав? Як дівчина все це пережила?

- Вона мене ігнорує і крім як про Дикого ні про кого і не думає!

- Серйозно? Мушу тебе розчарувати. Карада важко перенесла твої залицяння до Ельвіри.

- Але, я думав їй все одно...

- Не вірно ти думав! Ти забув, що ваша Істинність ініціалізувалася? Уяви собі, наприклад, що Карада заявить про весілля, ну, наприклад, з Торро?

- Я вб'ю його!! – гарчить принц і частково обертається.

- І як? Неприємно? Прийми нормальний вигляд. - Раян, скиглячи повертається в людську іпостась і скрипить зубами. Напевно, йому доведеться сьогодні дозволити регенерувати. - Ну як? А тепер уяви, як їй?

- Я не хотів, щоб Караді було боляче! Тільки щоб вона ревнувала.

- Тобі боляче, коли ти ревнуєш?

- Так, але я... Я не подумав. Я все зрозумів.

- Ну нарешті то!! І що далі робитимеш? Я насилу стримую Ріка, він давно хоче тебе прибити! - Раян у відповідь тільки шипить, але мовчить. - Щонайменше вимагає тебе покарати! І я з ним згоден.

Раян знову гарчить, але тихо.

- Давай так, я сподіваюся, ти нарешті усвідомив, що треба стежити й за думками, та за поведінкою.

- Угу.

- Як покарання — ще плюс місяць ніякого обороту поза заняттями, без мого дозволу!

- Угу.

- Плюс до Каради ближче 10 метрів не підходити! Але тримайся постійно так, щоб вона тебе бачила. Рік каже, що її дракониця сильно переживає, коли втрачає тебе на увазі.

Раян знов скиглить, але не заперечує. І правильно, мій терпець не безмежний!