Читати книгу - "Однойменні, Едрієн Янг"

— Що?

— Як виконаєш — надам перстень торговця. Але тільки якщо все зробиш тихо.

— Брешеш ти! — Слова аж бризкали гнівом.

Та я вже зрозуміла: він на гачку. На обличчі проступала безнадійність його нинішнього становища.

— Не брешу. Перстень торговця від Торговельної ради Звуження.

— Звуження? Ми мешкаємо в Бастіані, кицю.

— Нам обом добре відомо, що перстень від однієї гільдії полегшує отримання такого само від іншої гільдії. Що тобі цінніше? Прихильність Голланд чи перстень, із яким ти зможеш добути власний місцевий?

Генрік запалив іще одного сірника й узявся розкурювати люльку, аж поки та задиміла.

— Остер повідомив, що тобі буде, якщо мені збрешеш?

— Повідомив.

— Твоя бабця збиратиме тебе шматочками по всьому місту, — розтлумачив той спокійно. — А небожа мого доведеться забрати собі — задля компенсації.

Пай стиснув кулаки. Певна: будь-якої миті він готовий зірватися, кинутися через усю кімнату та зламати Генрікові шию.

Генрік узяв пергамент, роздивився креслення. Я робила його по пам’яті, мені бракувало майстерності зобразити потрібний результат. Проте вони добре розуміли, що саме потрібно.

— Така дурня спаде на думку хіба шибеникам зі Звуження.

— Як такі маруди поводитимуться хіба Солонокровні, — відрізала я. — То ви зробите?

Генрік позирнув на Езру, який незворушно стояв, притулившись до стіни. Що він там собі міркував, то тримав при собі.

За мить Генрік підійшов і торкнувся Остерового плеча. Стиснув його. Дещо заміцно.

— Зробимо.

Сонце торкнулося води, і вітрила «Жоржини» одночасно розгорнулися, затріпотіли на щоглах. За одненький день ми зібрали все, що потрібно для занурення на Скупченні Юрі, і за лічені хвилини відходитимемо в темінь.

Генрік погодився взяти наше замовлення, проте вірити йому на слово — те саме, що покладатися на здатність курячих богів захистити від морських демонів. Зрештою, нікому не відомо, що вчинять ті Роти.

Єдине, що здавалося певним, — що нам уже недовго топтати ряст. У той чи той спосіб Голланд готувалася зробити свій хід. І коли це станеться, Звуження вже ніколи не буде таким самим.

Я дивилася на Клова, який стояв на краю пристані, застібнувшись по саме підборіддя. Сунула руки в кишені, а ніс — у шалик, обмотаний навколо шиї, і рушила до нього. Морські хвилі, сірі й неспокійні, змагалися з сутінками.

Як підійшла до нього, він не озвався. Щоки почервоніли від вітру, навіть кінчик носа порожевів.

— Гадаєш, Сент може це зробити? — Вдивлялася йому в обличчя, але він задумливо опустив погляд на воду. Світле волосся вибивалося з-під капелюха, тріпотіло, затуляючи лице.

— Не знаю, — відповів.

Клов був не в захваті, коли дізнався, що ми ходили до Генріка. А ще дужче розізлився, коли з’ясував, що са`ме я тому запропонувала.

А я не знала, що скаже батько, довідавшись, куди я встрягла. Залишалося хіба сподіватися, що він мені підіграє. Добути перстень торговця для злочинця — щось на грані неможливого. Проте якщо потрібно, щоб Роти допомогли з підстрахуванням, мені без нього не обійтися.

— Шість днів.

— Шість днів, — луною повторив Клов.

У Саґсай Голмі збереться Торговельна рада й запросить усіх ліцензованих крамарів зі Звуження й Безіменного моря. Якщо Голланд досягне свого, то Рада схвалить відкриття її представництва в Серосі. Якщо ж усе вийде в мене, то в наші води їй ніколи не зайти.

Щоб устигнути зганяти в Серос і вчасно повернутись із Сентом до Саґсай Голма, Кловові слід поквапитися.

— Що тобі відомо про опівнічний камінь, Клове? Тільки чесно.

Той зітхнув.

— Нічого. Знаю тільки, що твоя матір забрала його, коли втекла з Бастіана, і воліла, щоб його не знайшли.

— Вона тобі про нього розповідала?

— Одного разу після завеликої порції хлібної. — Клов усміхнувся. — Не думав, що це правда, поки не почув цю саму історію від Голланд.

Якщо Ізольда його забрала, у неї мали бути причини. Єдине, що здавалося логічним: їй не хотілося, щоб опівнічний залишався в руках Голланд. Цінність цього каменя — у його унікальності. Після того як безцінний артефакт був продемонстрований Торговельній раді Безіменного моря, він наче випарувався — і лишився від нього тільки міф.

— Навіть не розумію, чому це роблю, — прошепотіла я, споглядаючи, як вода сріблиться у спалахах ліхтарів. — Сент заради мене так би не вчинив.

Клов поволі розвернувся, глянув на мене згори вниз.

— Ти ж не можеш так насправді думати.

— Чого це?

Той пирхнув, похитав головою.

— Цей чолов’яга заради тебе потопить усю свою флотилію, Фейбл. Від усього відмовиться.

У горлі заворушився болючий клубок.

— Та ні.

Клов щільніше насунув капелюха, на обличчя впала тінь.

— Ізольда не єдине ім’я, яке нам не дозволено вимовляти вголос. — Він цьомкнув мене в маківку. — Бережи себе. І тримай на пильному оці всю команду.

— На пильному оці?

— Схоже, вони вже ладні пожбурити того капітана за борт. І тебе разом із ним.

Я стиснула зуби й кинула погляд повз нього на «Жоржину».

— Побачимося в Саґсай Голмі.

Дивилася, як він віддаляється, тамуючи різь в очах. Те, що він сказав про мого батька, — штука небезпечна. Ці слова здатні мене розчавити. Позаяк найтендітніша надія, що я її плекала: а

може, десь глибоко-глибоко в душі Сент мене таки любить?..

І якась часточка мене жахалася з’ясовувати, чи це справді так. А ще вагоміша частка розуміла: мене це згубить.

Чіпляючись руками, подерлася на трап — і тут завмерла від чийогось крику. Озирнулася через плече, а там дорогою до гавані суне Голланд, убрана у криваво-червоний плащ. Я сплигнула вниз і зачекала, поки вона наблизиться. Срібне волосся маяло навколо обличчя.

Обабіч неї крокували по троє охоронців, разом зайнявши всю доріжку. Робітникам порту доводилося їм поступатися, відсовуватися до краю пристані.

— Весте! — гукнула Вілла. Вона ошелешено позирала на все це згори.

Той моментально вигулькнув поряд і, завваживши Голланд, спустився та зіскочив на землю біля