Читати книгу - "Маска та лід, Льюїс Бенте"

Аліса була здивована його словами. Чи могла вона насправді розкрити свою справжню сутність? Чи дозволить їй це бути з ним без страху?

— Ти справді це хочеш? — спитала вона, не вірячи своїм словам.

— Так, Алісо. Я не відступлю.

Між ними настала пауза, і все, що залишалося, — це спільно подивитися в очі, шукаючи відповіді один в одному.

Аліса зробила глибокий вдих і, нарешті, усвідомила, що це буде її найважчий, але й найважливіший крок. Вона не знала, куди це призведе, але вперше за довгий час відчула, що, можливо, бути собою — це не так страшно, як їй здавалося.

Розділ 84

Наступні дні пролетіли швидко, але не так спокійно, як Аліса сподівалася. Після того, як вона остаточно відкрила перед Артемом частину своїх думок і страхів, вона відчула, як все змінюється. Вона більше не могла тримати себе на відстані, не могла ховатися за маскою. Це почуття було одночасно страшним і звільняючим.

Вранці вона знову опинилася на тренуванні, знову поруч з Артемом, але тепер між ними було щось інше. Чи то це була невидима нитка, що тягнула їх один до одного, чи то просто її нове сприйняття ситуації. Як би там не було, це більше не було таким, як раніше.

Під час паузи між вправами Артем підійшов до неї, як завжди, без жодних натяків на відсторонення, але його очі все ж не могли приховати цієї нової відкритості.

— Ти сьогодні виглядаєш інакше, — зауважив він, спостерігаючи, як Аліса збирається на наступну вправу.

Аліса усміхнулася, але не стала одразу відповідати. Вона все ще не була готова до того, щоб дати Артему повну відповідь на його питання. Вона намагалась бути обережною з кожним своїм кроком.

— Можливо, це через нові тренування, — відповіла вона, намагаючись залишити тон розмови легким.

Артем не відводив від неї погляду. Він знав, що щось змінилося, але не міг зрозуміти, що саме. Він вирішив не зупинятися на дрібницях.

— Але я бачу це в очах… ти змінюєшся, Алісо.

Вона запнулась, почувши його слова. Зміни — це те, що вона завжди боялася. Але, може, саме ці зміни були тим, чого їй не вистачало?

— Зміни… — вона повільно промовила, відчуваючи, як цей момент змушує її серце битись швидше. — Я просто боюся, що якщо стану собою, то втрачу все, що має значення.

Артем дивився на неї, наче намагаючись зрозуміти її глибше.

— Ти не втратиш нічого, Алісо. Якщо щось і зміниться, то тільки на краще.

Аліса усміхнулася, але на її обличчі все одно залишалася тінь сумніву. Вона знову поглянула в його очі, і, здається, ця частка довіри почала розтоплювати її серце. Можливо, саме з ним вона могла бути собою.

Занурена у власні думки, Аліса раптом зрозуміла, що сьогодні вона готова зробити крок уперед. Вона не знала, що з цього вийде, але не могла більше ховатися від самого себе.

— Добре… — вона зробила глибокий вдих. — Давай спробуємо… по-справжньому.

Артем посміхнувся, і його очі запалали від радісного сприйняття її рішення.

— Тепер ти говориш моєю мовою.

Аліса замислилася, відчуваючи, як важлива ця мить. Це був перший справжній крок до того, щоб відкрити перед ним себе, хоча і страшно, і складно. Але, здається, тепер у них було більше шансів, ніж будь-коли.

Розділ 85

Наступні тижні змішувалися в одну безперервну низку подій. Аліса і Артем, хоча і були ще на початку свого шляху, стали ближчими, ніж коли-небудь. Вони більше не намагалися тримати дистанцію, не приховували своїх справжніх почуттів. Але чи був цей шлях таким простим, як здавався?

Аліса відчувала, як її світ поступово змінюється. Маска, яку вона носила стільки років, почала втрачати свою силу, а з кожним новим відкриттям вона ставала більш уразливою. Вона могла дозволити собі відчувати страх, біль, радість — усе, що раніше було заборонено.

Але, навіть з усім цим прогресом, вона все ще не могла звільнитися від сумнівів. Її серце не переставало сумніватися, навіть коли Артем був поруч. Чи не буде занадто пізно, коли вона нарешті повірить у себе?

Цього вечора, сидячи в кафе після чергової тренування, Артем подивився на неї з трохи іншими очима.

— Ти виглядаєш так, ніби щось тебе турбує, — сказав він, нахиляючись через стіл.

Аліса вдихнула повітря, і, хоч вона не хотіла, зізналася:

— Я не знаю, чи готова я до всього цього, Артеме… До того, щоб повністю відкритися. Боюся, що одного дня все це може розсипатися.

Артем не поспішав з відповіддю. Він знав, що її боротьба була внутрішньою і глибокою. Але зараз йому здавалося, що вони могли пройти цей шлях разом.

— Не треба боятися того, що може бути, Алісо. Я буду з тобою, не важливо, що станеться. Ти не одна.

Вона подивилася на нього і відчула, як це сприйняття вперше в житті дає їй справжнє полегшення. Вони йшли разом, навіть якщо вперед все ще був темний шлях.

— Ми не знаємо, що буде далі… — сказала вона, але цього разу її голос звучав твердо. — Але я готова спробувати.

Артем усміхнувся і поклав руку на її. Їхні погляди зустрілися, і в тій миті все стало зрозуміло — це був момент, коли вони вже не могли повернутися назад, але й не хотіли.

Розділ 86

Після того вечора, коли Аліса нарешті відкрила свої страхи перед Артемом, її світ почав змінюватися. Вона перестала жити під тиском власних масок. З кожним новим кроком у їхніх відносинах вона відчувала, що може бути справжньою — навіть якщо це було страшно, навіть якщо вона все ще не зовсім розуміла, хто вона без своїх стін.

І хоча вона була готова до змін, життя не ставало простішим. Масиви навчання, спортивних досягнень і намагань утримати контроль над собою залишалися в її розпорядку. Артем був поруч, але навіть його підтримка не могла позбавити її від хвилювання. Вона знала, що їй потрібно ще багато чого зрозуміти.

Того дня, після чергового тренування, коли більшість команди вже покидала зал, Аліса залишилася одна. Вона сіла на лавку, у голові ще не завершивши обдумувати слова Артема.