Читати книгу - "Маска та лід, Льюїс Бенте"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але саме тоді до неї підійшов Артем. Його кроки були легкими, але певними. Він присів поруч.
— Ти добре виглядаєш, але виглядаєш і змученою, — сказав він, ховаючи турботу під виглядом звичайної жартівливої нотки.
Аліса усміхнулася, хоча її очі були ще повні сумнівів.
— Це лише втома, нічого більше, — сказала вона, намагаючись приховати, що її розум дійсно не відпочиває.
Артем не вірив її словам, але не став наполягати. Він поклав руку на її плече і тихо сказав:
— І я тобі не скажу, що все буде легко. Але я обіцяю, що буду поруч. Кожен крок, Алісо. Ми все пройдемо разом.
Аліса на мить заплющила очі. Це був ще один момент, коли вона могла відчути, як між ними зростає щось більше. Більше, ніж просто взаємна симпатія чи прості відносини. Це був справжній зв’язок, якого вона так довго боялася, але який тепер став її підтримкою.
— Артеме… Я не знаю, чи зможу колись бути ідеальною, чи можу бути такою, якою ти хочеш мене бачити, — зізналася вона, хоча це звучало так, ніби вона вперше визнавала цю невизначеність перед ним.
Артем нахилився трохи ближче, і його погляд став ще серйознішим.
— Я не хочу ідеальності, Алісо. Я хочу тебе. Твою справжність, твої слабкості і силу одночасно.
Вона не могла не здивуватися його відвертості. Знову вона відчула, як ця стіна між ними поступово руйнується.
— Ти… ти насправді в це вірш? — запитала вона, ніби намагаючись зрозуміти, чи це тільки слова чи справжнє почуття.
Артем посміхнувся, і в його посмішці було стільки щирості, що Аліса не змогла не відчути її.
— Вірю, Алісо. Я вірю в нас. І це не зміниться.
Між ними настала пауза. Це був той момент, коли все виглядало таким простим, але водночас таким важливим. Вона нарешті зрозуміла, що її маска не потрібна більше. Артем був готовий прийняти її такою, якою вона була.
Аліса взяла глибокий вдих, відчуваючи, як її серце набагато легше, ніж кілька тижнів тому.
— Добре, — сказала вона, посміхаючись, і вперше відчула себе справжньою. — Тоді давай рухатися вперед.
Артем підняв брови, немов запитуючи, чи готова вона до цього.
— Ти ж знаєш, я готовий до всього з тобою, — відповів він, і цього разу його слова звучали без сумнівів.
Вони подивилися один на одного, і все стало зрозуміло. Це був момент, коли вони обидва робили свій перший крок до того, щоб бути разом, не тільки зовні, але й по-справжньому
Розділ 87
Аліса прокинулася зранку, відчуваючи легкий тривожний тиск у грудях. Вона відкрила очі і на мить залишалася лежати в ліжку, насолоджуючись тишею. Відчуття змін не полишало її навіть уві сні. Після того, як вона і Артем зробили важливий крок вперед у своїх стосунках, вона не могла просто так повернутися до звичайного життя. Всі ці зміни змусили її замислитися про те, що чекає попереду.
Вийшовши з кімнати, вона побачила на кухні свою маму, яка приготувала сніданок.
— Ти виглядаєш замисленою, — сказала мама, подаючи їй чашку чаю. — Що сталося?
Аліса усміхнулася, але усвідомила, що її роздуми все ще були далеко не закінченими.
— Просто багато всього на думці, — сказала вона, сідаючи за стіл.
Мама поглянула на неї з розумінням, її очі блиснули, як завжди, коли Аліса не була відверта.
— Це через хлопця? — запитала вона, злегка піднявши брови.
Аліса не змогла стримати усмішку, хоча й почервоніла.
— Може… але я не зовсім знаю, що це все означає. Я не звикла до того, щоб бути справжньою, щоб з кимось ділитися своїми почуттями.
Мама мовчки дивилася на неї, ніби намагаючись знайти в її словах не тільки відповідь, але й підтримку.
— Але ти хочеш цього? — запитала вона.
Аліса глибоко зітхнула. Відповідь була такою очевидною, але вона не могла легко вимовити ці слова.
— Так, — тихо сказала вона. — Я хочу бути собою, навіть якщо це страшно. Але я боюся, що не зможу бути достатньо сильною для цього.
Мама поклала руку на її руку і погладила її. Її погляд був сповнений мудрості.
— Сила не завжди в тому, щоб триматися, Алісо. Справжня сила в тому, щоб дати собі право бути слабкою, дозволити собі відчути, що це нормально.
Аліса слухала її слова, і, хоч вони були простими, вони здавалися дуже важливими для неї. Вона не відчувала такої підтримки від когось, крім Артема.
— Можливо, я справді не повинна тримати себе за всюди. — Аліса почала розуміти, що цей шлях не обов’язково повинен бути ідеальним. Це був її шлях, і навіть якщо вона блукала, він був її власним.
— Це правда, донечко. Тільки коли ти дозволяєш собі бути вразливою, ти можеш отримати справжнє щастя.
Її слова звучали як легка музика для Аліси. Вона відчула, як важливі ці слова для її внутрішнього зростання.
Через декілька годин вона вже була на тренуванні. Артем був там, як завжди, з його впевненим виглядом і непохитним характером. Але сьогодні між ними було щось більше, ніж просто спільне тренування. Це була та невидима нитка, яка з’єднувала їхні душі.
Артем помітив її зміни, навіть у тому, як вона рухалася, як поглядала на нього. Це вже не була дівчина, що намагається приховати свої справжні почуття за маскою.
— Ти виглядаєш, як людина, що вирішила свої проблеми, — сказав він, посміхаючись, коли вони сіли відпочити після вправ.
Аліса усміхнулася, хоча її серце все ще билося трохи швидше від цього нового етапу.
— Можливо, я просто стала трішки чеснішою з собою.
Артем глянув на неї уважно. Він відчував, що її слова були не просто фразою, а глибоким усвідомленням.
— І я радий, що це сталося, — сказав він, поклавши руку на її спину, і вона знову відчула той незвичний спокій, якого їй так не вистачало раніше.
Аліса дивилася на нього, і цього разу її погляд був ясним, впевненим. Вона вже не боялася того, що чекає попереду. І хоча попереду ще багато невідомого, вона більше не хотіла ховатися від свого власного життя.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маска та лід, Льюїс Бенте», після закриття браузера.