Читати книгу - "Списоносці"

— Далі яка група?

— Резидент Денеш Ендреї, економіст, діє під кличкою «Туран». В якому міністерстві він працює, не знаю. Завдання його групи — підривати економічне життя країни, особливо в галузі зовнішньої торгівлі, фінансів і внутрішньої торгівлі, його теж завербовано силоміць. З ним справилися досить легко. В 1944 році він був агентом гестапо по лінії руху опору. Особисто його я не знаю, але одного разу бачила.

— Хто завербував Ендреї, коли і де?

— Знаю тільки, що він їздив у службове відрядження до Парижа. Там йому і пред'явили стару гестапівську документацію, але хто саме завербував — не знаю. Проте навчав його в Цюріху Жолт Райнаї уже під час другого відрядження: Тоді я і побачила його. Ця група має радиста, прізвище якого ви знайдете в моїх нотатках.

— Гаразд. Поговоримо тепер про номер восьмий.

— Під кличкою «Горнаді» працює співробітник апарату місцевих рад Карой Рока. Завербувати його було не так просто. Але списоносці застосували психологічні методи.

— Як же його завербували?

— Рока був членом Комуністичної партії Чехословаччини і жив у місті Кошіце. Коли війська Хорті окупували південну і східну Словаччину, Рока арештували. Його допитували. Після катувань він дав докладне свідчення. Почались провали. Сам він пробув у тюрмі недовго.

— Після визволення його, певно, використали як донощика?

— Наскільки я знаю, до цього не дійшло, бо Рока переїхав у Будапешт і довгий час жив у підпіллі. Після 1945 року він потрапив у партійний апарат і працював там немало років. Зараз він теж член партії. Здається, єдиний серед усіх резидентів.

— Виходить, його завербували одразу після визволення країни?

— Ні. Лише через кілька років змогли встановити його особу. Він змінив прізвище Рока на Рерінгер.

— Недавно ви згадували, що Рока завербували після певної психологічної обробки. Що ви під цим розумієте?

— Рока — Рерінгер побоявся признатись партії, що під час арешту його зломили, що він усе виказав. Він гадав, що минуло багато років і це питання вже ніхто не підніматиме. Але настав 1949 рік, а потім і 1950, коли почалася чистка партії. Саме тоді списоносцям пощастило вияснити, що Рока і Рерінгер одна і та ж особа.

— Отже, його свідчення десятирічної давності списоносці використали для психологічної атаки?

— Так, але це ще не все. Рока піддавався не так легко. Та списоносці сфабрикували доноси, датовані 1940 роком, і підробили підпис Рока. Це означало, ніби він протягом довгих років був донощиком. Рока жав, що це фальшивки, але знав і те, що ніхто не повірить йому. Пригадайте ті роки. Списоносці на це розраховували. Нарешті, опір Рока було зломлено. Між іншим, імен агентів, які завербували його, я не знаю. Певна, що це сталося тут, в Угорщині, бо, наскільки мені відомо, Рока не виїжджав за кордон. Після викриття групи «Горнаді» вам, очевидно, пощастить знайти і вербувальників. Для цього я можу дати кілька відправних точок. Кличка «Горнаді» походить від назви ріки Горнад, яка протікає біля міста Кошіце. Цим нагадують Рока про те давнє зізнання.

— Більше нічого не знаєте про цю групу?

— Їх завдання — діяти в партійному і державному апараті.

— І які наслідки їхньої діяльності?

— Не знаю, оцінки їх роботи не чула.

— Нічого, ми оцінимо її, — засміявся Коронді.

— Товаришу підполковник, дозвольте одне питання, — попросив Када.

— Прошу.

— Як поводився Рока під час заколоту? — звернувся Када до Mapії.

Марія посміхнулась.

— Він був у дуже скрутному становищі. Щоб відвернути од себе увагу, Рока роками обвинувачував інших у різних гріхах. Під час заколоту злякався, сховавсь і чекав, куди повіє вітер. Адже контрреволюціонери покінчили, б з ним як з партійним працівником. Не міг же Рока відкрито заявити, що партійний працівник тільки маска, а насправді він агент. Згодом вийшов із схованки, і тепер удає з себе переслідуваного контрреволюцією.

— Прошу, розповідайте далі, — звернувся Коронді до дівчини. — Залишилася ще група «Колесо».

— Так. Але про неї я знаю дуже мало. Це зовсім свіжі паростки в парниках «Списоносців». Андор Таллош, чиновник угорських державних залізниць, під час заколоту втік. Інструктували його в місті Кайзерслаутерн. А знайшли Таллоша в одному з австрійських таборів. Там і завербували його. Потім перевезли до Німецької Федеративної Республіки, де він пройшов тримісячну підготовку. Знаю про нього тому, що одного разу до моїх рук попало його досьє. Після підготовки фін повернувся в Австрію і подав заяву в угорське посольство у Відні, в якому просив дозволити йому повернутися на батьківщину. Згідно з указом про амністію він повернувши додому, і йому пощастило знову влаштуватись на залізницю. Завдання цієї групи — проникати в залізничний, повітряний, річковий транспорт. Під час війни група мусить влаштовувати диверсії.

— Хто керував підготовкою Таллоша?

— Дароці. Якщо ви не чули про такого, то згодом ще зустрінетесь з його прізвищем. Про нього я знаю тільки те, що він був капітаном хортістської армії, здається, працював у штабі. В 1945 році з своїм підрозділом відступив на захід. З того час живе за кордоном. Тепер він уже полковник.

— Полковник? Хто зробив його полковником?

— Цього не знаю. Останнім часом, відколи здоров'я Райнаї погіршало, Дароці частенько відвідував нас. Вже й тепер він тримає в своїх пазурах багато ниток. Мені здається, що після смерті Райнаї Дароці візьме до рук справу грюневальдської диявольської кухні.

— Отже, через те, що відсутній Жолт, наслідним принцом став Дароці?

— Виходить, так складаються обставини.

— На початку нашої розмови ви сказали, що радіозв'язок груп із закордоном — односторонній. Звідти ведуться передачі інструкцій, звідси поки що не передають нічого.

— Так.

— А як же групи доповідають довіреним особам про свою роботу?

— Справді! — схопилася за голову Марія. — Я зовсім забула написати про це. Найчастіше ці донесення керівники груп надсилають спеціальними зв'язковими. Хоч користуються