Читати книгу - "Факультет некромантії. Виживуть (не) всі, Софія Чар"

Це.

– …!

З дзеркала, шалено округливши очі, на некромантку дивилося щось.

Відійшовши від естетичного шоку, Барс може цинічно й оцінила б красу смарагдового відливу волосся, але відходити їй треба було довго. Від густоти зелені брів, легкого салатного відливу губ та насиченого зеленого кольору шкіри.

– Я вже досліджую суміш, яка спровокувала все це. Лорд Найстіель здогадався захопити не тільки тебе, а й зразок вогню… – спробувала втішити її Кой, але вийшло лише гірше.

Дивна річ, Анна була твердо впевнена, що їй уже давно начхати на дорогого чоловіка, але від думки, що він побачив це буяння весняної галявинки, раптом гостро захотілося вийти у вікно. На жаль, жінка все ще надто любила життя і тільки зі стогоном ткнулася обличчям у подушку, здавлено вилаявшись у неї.

Кий тактовно промовчав. Вибиті демоном двері цілком можна було полагодити, студенти вже отримали по порції заспокійливого, а ось душевний спокій Барс відновити було важче. Не варто їй знати, що той не тільки приніс її сюди, не довіряючи нікому з алхіміків, а ще й просидів майже до її пробудження. Пішов лише кілька хвилин тому.

Не варто було взагалі нічого говорити. Це все ще були їхні особисті справи, в які Кой не збиралася втручатися.