Читати книгу - "Українські жінки у горнилі модернізації"

Очевидно, що чимало працездатних жінок і чоловіків мали суттєво відмінний досвід у роки Голодомору. Саме на жінку-матір у той період найчастіше лягав увесь тягар турботи про решту родини — дітей і старих. У спогадах тих, хто пережив Голодомор дитиною, постать матері є центральною і значущою, тоді як згадки про батька вкрай рідко бувають такими виразними, його фігура частіше перебуває на периферії розповіді. Оскільки життя цілої родини залежало від жінки, то жіночі стратегії виживання в умовах тотального голоду, повсякденні практики та поведінка жінок в екстремальних обставинах набували особливого значення для порятунку родин.

Іще одним аргументом на користь необхідності вивчення жіночого досвіду в роки голоду є особлива витривалість жіночого організму в умовах нестачі їжі, на яку вказують деякі антропологи та фізіологи. Дослідження голоду в різних культурно-історичних контекстах показали, що дорослі жінки є більш стійкими до голоду, аніж чоловіки. Учені вважають, що з точки зору фізіології, жіночий організм менш вразливий до обмеження харчового раціону, оскільки жіноче тіло менше за чоловіче і через це потребує менше енергії та поживних речовин, обмін речовин у ньому також повільніший, а частка жирових відкладень зазвичай вища, що зумовлює його більшу витривалість в умовах нестачі їжі. І хоча точної статистики про частку жінок і чоловіків серед загиблих від голоду немає, у спогадах очевидців Голодомору трапляються свідчення того, що важкі наслідки тривалого голодування (набряки, супутні хвороби виснаження, психічні розлади тощо) проявлялися на жінках не так швидко або меншою мірою, аніж на чоловіках.

Отже, враховуючи демографічні фактори (фактичне переважання жінок серед ще живих свідків Голодомору та їхніх спогадів), гендерні відмінності у репресіях проти бунтівних селян та їхніх реакціях на переслідування, особливу відповідальність жінок за виживання голодуючих родин, фізіологічні особливості жіночого і чоловічого організму, маємо визнати, що вивчення специфіки жіночого досвіду переживання Голодомору вкрай важливе.

Жіночі стратегії протидії насильницькому вилученню майна

Хоча головну роль у примусовій колективізації та у протидії їй відігравали чоловіки (які переважали серед представників влади і силових структур — з одного боку, та як голови родин — з другого), жінки також були прямо чи опосередковано причетні до цього протистояння. Фактично можна умовно виділити три групи жінок: активістки — учасниці насильницьких дій з розкуркулення; жертви — селянки з примусово розкуркулених родин; свідки — жінки, що не були особисто залучені до участі в заходах з розкуркулення, ані безпосередньо не постраждали від них та їхніх наслідків, однак, живучи у регіоні, ураженому Голодомором, мали можливість безпосередньо спостерігати ті події та були очевидцями багатьох фактів. До цієї останньої групи могли належати сільські вчительки, лікарки, адміністративні працівниці сільських рад і колгоспів, а також мешканки міст. Фактично серед спогадів про Голодомор знаходимо лише свідчення представниць двох останніх груп, тоді як колишні активісти не залишили своїх розповідей.

У спогадах жертв знаходимо непоодинокі згадки про те, що серед так званих активістів, які здійснювали насильницьке розкуркулення, жінки траплялися не так уже й рідко. Найчастіше це були знайомі чи навіть сусідки розкуркулених. При цьому жінки-активістки жодною мірою не проявляли ані жалю, ані поблажливості до родин, чиє майно, житло і харчі реквізували. Більше того, активістки, з огляду на свій власний жіночий досвід, мали добре уявлення про те, де і як господиня може приховати їжу чи речі, часом виявляли особливу кмітливість та ретельність у пошуках щонайменших продуктових запасів чи інших цінностей.

Наша сусідка… активістка. А батько ото качани поза стріхою отам позастромлював, а она полізла на горище, повитягала ті качани та скидала, щоб забрати. А мати просе: «Софіє, сусідко! Та у нас же діти, они ж помруть!» — «Хай здихають»…

Кума Дунька тоже в актіві була. Заробила я колись на затірку муки, а вона прийшла й забрала…

…Ось ідуть… активісти-баби, на них нові валяночки, кожушки… Не описать, що робилось над людьми! Свої становились хамами…

…Коли Никифора Онищенка виселяли як куркуля… його дружина дуже плакала на возі, а Манька Ряба ще зняла з неї чоботи. На таке тяжко було дивитися, не то що переживати…

…Так Манька вирвала серги прямо з вух у Харитини Погребенко, зняла чоботи з розкуркуленого Скрипника.

(Луганщина)

Цю кампанію очолювала наша односельчанка, звали її по-вуличному «Ряба Ярина».

(Житомирщина)

Штучно розпалюючи «класову ворожнечу», радянська влада фактично руйнувала традиційні соціальні зв’язки у селі (сусіди, куми, свати тощо), які досі підтримували стабільність спільноти (за рахунок усталених і дієвих практик взаємодопомоги).

Чи могли жінки, родини яких підпадали під примусове розкуркулення, зберегти чи повернути втрачене майно? У спогадах можна виявити щонайменше три такі типові сценарії:

• пасивний спротив експропріаціям (приховування харчів, одягу тощо);

• активна протидія надуживанням влади («бабські бунти», побиття активістів, пошкодження майна);

• легітимне відстоювання власних прав (скарги, листи, звернення до органів влади).

Найпоширенішим способом протидії розкуркулюванню стало масове приховування не лише цінностей, сільськогосподарського реманенту, якісного та дорогого одягу і взуття, а й продуктів харчування. Саме ті родини, яким вдалося вберегти більше запасів, мали більше шансів вижити під час голоду, чи то потрохи споживаючи приховані харчі, чи то вимінюючи певні коштовні речі на продукти.

Далеко не всі жінки покірно приймали свою гірку долю: відомо чимало випадків відкритої активної (часом навіть силової) протидії жінок активістам під час вилучення майна. У спогадах очевидців віднаходимо непоодинокі свідчення того, як відчайдушно жінки обороняли свої обійстя.

Знов прийшли нападники-заготівельники… щоб додавити нас остаточно. Мама завзято боролася, захищаючи наші продовольчі запаси. Її били носками, крутили руки, а вона виривалася і закидала їх камінням та черепицею… Хоч і сама вся була в синцях і саднах, тіло покручене, волосся повириване, але ж «заготівельників» мама прогнала…

(Черкащина)

У мене мати така бойовенька жінка. Да як лаялась, каже: «Жидюга ти поганий, шоб тебе коростою обсіяло!.. Чого ти лазиш по коморах?!»

(Київщина)