Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

- Кхм, що ж... - опинившись наодинці зі своєю нареченою, я раптом усвідомив, що абсолютно не був готовим до такого повороту подій. - Може, чаю? - Ну так, ти ще бутерброди їй запропонуй, чого вже.

Саме час для нічного перекусу.

- Я б не відмовилася, - здивовано подивився на Істрійську, намагаючись розгадати її думки. - Я так нервувала, що мені шматок у горло не ліз, - несподівано зізналася, відкрито мені посміхнувшись.

А я ж як дурень... Зовсім забув про те, що моєю обраницею стала не запекла світська левиця, а звичайна студентка, нехай і дочка Шостого Лорда.

- Зараз принесу, - несподівано для самого себе підхопився і кинувся на кухню, старанно збираючи там усе, що може припасти до смаку голодній Алісандрі.

- Ваша Величносте, я можу вам чимось допомогти? - Смикнувшись, немов нічний злодюжка в продуктовій крамниці, я побоюючись озирнувся на кухарку, яка мружилася біля дверей.

- Можеш приготувати легкі закуски? Щось ситне і швидке, - уточнив про всяк випадок, дозволяючи Марії зайнятися своєю справою.

- Є ще якісь побажання? Може м'ясо, соління? - Потиснув плечима у відповідь, залишаючи вибір жінці. - Тоді покладу всього потроху. Накривати на двох? - І звідки вони все знають? Адже я скористався порталом...

- Так, - застиг в очікуванні, спостерігаючи за тим, як працівниця вправно нарізає й розкладає на тарілки різні частування.

А щойно тацю заповнили практично повністю, я отримав її в руки і був випроваджений із вотчини місцевої господині. Тут все серйозно: якби я не був правителем, то отримав би на горіхи через те, що рився на кухні без дозволу Марії, яка була знайома ще з моїм дідом.

Подякувавши годувальниці за її оперативність, я поспішив повернутися на свій поверх, де на мене очікувала моя нічна гостя. А варто було мені акуратно пробратися в спальню, як я помітив цікаву картину: втомлена дівчина мирно сопіла, згорнувшись калачиком на самому краю ліжка.

Відставивши вбік вже непотрібну їжу, я ходою хижака наблизився до Істрійської, з якимось маніакальним інтересом роздивляючись наречену.

Гарна. Уві сні риси обличчя дівчини розгладилися, і я помітив легку напівпосмішку, яка викликала в мені якісь дивні почуття.

- "Чортів збоченець!", - штовхав себе за дурні думки, що оселилися в моїй голові. - "Один тиждень. Я ж можу собі дати хоча б трохи часу для щастя?", - задумливо побарабанив пальцями по підборіддю і несподівано для самого себе ствердно кивнув, нахилившись над сплячою красунею.

Губи якось самі собою наблизилися до крихітного носика, і я залишив на ньому невагомий поцілунок. І в цей момент сталося те, чого я аж ніяк не очікував. Дівчина піді мною шумно видихнула, і на мене втупилися яскраві смарагди її очей. Хотів відсторонитися, але маленька долонька накрила мою руку, і я почув її тихий голосок:

- Поцілуй мене, - не прохання - наказ, який я готовий був виконати беззаперечно.

Не роздумуючи ні секунди, я зробив те, чого ми обоє бажали. І нехай пізніше я швидше за все пошкодую про те, що трапилося, але зараз я вирішив собі дозволити цю слабкість. Адже я можу хоча б тиждень побути просто Ріггардом, забувши про своє положення й обіцянку, дану батькам?

Підхопивши маленьку на руки, я посадив її до себе на коліна і провів долонею по оголеній спині, відчувши, як дівчина сіпнулася, притискаючись до мене сильніше. Але на цьому гра не закінчувалася, я не дам їй занадто швидко те, чого Сандра бажала. 

Схилившись до лівого вушка, я провів по мочці язиком, відчувши, як дівчина здригнулася, але не відсторонилася. Після цього настала черга правого, яке я злегка прикусив, почувши протяжний видих.

- Поцілунок... - шепотіли ніжні губи, але я лише похитав головою, побігши дрібними поцілунками по білосніжній шиї, наблизившись до ключиці, на якій мій язик почав вимальовувати невидимі візерунки.

- Ріг-гард, - рикнула моя дівчинка. - Поцілуй мене, - шикнувши, я пробіг пальцями по її хребту, продовжуючи покривати тонку шию поцілунками.

- Ще трошки, - щасливо посміхнувся, відчувши, як долоні вчепилися в мене з усієї сили. - Моя маленька дівчинка, я тебе не скривджу, - акуратно прикусив шкіру на плечі, після чого все ж таки дістався палаючих губ своєї нареченої.

- Твоя, - відгукнулася довірливо, і щось смикнулося в грудях, змушуючи мене застигнути всього на мить, щоб із новою силою зануритися в цю безодню божевілля.

І коли я встиг збожеволіти?

Алісандра

Дивилася в ці очі навпроти і розуміла - я пропала. Не знаю, коли це сталося, адже ми навіть не спілкувалися до пуття, але після того, що відбулося в момент перевтілення Лекса, щось невловимо змінилося в мені. Цей чоловік став для мене якоюсь маною, моїм таємним бажанням, у якому я боялася зізнатися навіть самій собі.

І ось зараз я спостерігала за тим, як його губи віддалялися від мого обличчя, а в очах застиг переляк.

- Поцілуй мене, - невже це я кажу? Але... чому?

Правитель... ні, Рігард затримався лише на мить, після чого різко підхопив мене своїми сильними руками і посадив до себе на коліна. А далі зі мною почало коїтися цілковите божевілля. Я відчула, як гарячі пальці ковзнули по моїй оголеній спині, і дрібне тремтіння пробігло по моїй шкірі.

Чорт би мене побрав! Я навіть і не здогадувалася, що буває ТАК!

Губи імператора пробіглися від мочки мого вуха по шиї, поки я не відчула вологий слід на ключиці. І саме в той момент якась невловима сила спалахнула всередині мене, змушуючи міцніше притискатися до чоловіка, випрошуючи в нього ласку:

- Поцілуй... - про пристойність і сором подумаю завтра, адже я можу собі дозволити трохи божевілля в сьогоднішню ніч? Можу ж? - Ріггард, - проричала його ім'я, помітивши шалену посмішку на обличчі Драгонійського.

- Ще трошки, - боже, я навіть боюся уявити, що зараз відбувається між нами, адже мама мене точно вчила, щоб я не піддавалася спокусам чоловіків. - Моя маленька дівчинка, - Драгонійський ніби відчув мої переживання, зупинивши нестерпні муки, і нарешті торкнувся моїх губ, вриваючись у рот жадібним поцілунком.