Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Карада

Після заспокійливого чаю тітки Дарії моє самопочуття помітно покращало. Недарма Дарія – декан лікарського факультету! І на заняттях я відчуваю незвичайний приплив сил. Таке почуття, ніби я вбираю в себе енергію з повітря чи від сонця! Сьогодні вранці я розповіла про цього дядьку Ріку, він спочатку дивно подивився на мене, а потім усміхнувся, зітхнув, але нічого не сказав, і я у чудовому настрої вирушила на заняття.

Ось тільки моя дракониця останнім часом себе якось дивно веде. Раніше ми спілкувалися набагато більше, а зараз вона ніби витає десь у хмарах. Ні, проблеми зі зверненням у мене немає жодної. Вона з'являється на перший поклик і сама ніколи не наполягає на звороті. Я чула, у багатьох так буває, особливо у самців. Власне, це і є частковий оборот, коли дракон заявляє свої права на тіло, а людська сутність намагається зберегти управління. У нас із моєю другою іпостассю таких проблем не буває. І я цим цілком задоволена! Матуся завжди говорила, що частковий оборот — ознака невихованості та виражала невдоволення подібними витівками мого старшого брата Ярда.

До речі, а ось і він!

Ярд навчається на останньому курсі, але досі ми з ним не зустрічалися в Академії. Усі старшокурсники від початку навчального року були на практиці та тільки сьогодні повернулися.

Я так скучила за братом! Ми востаннє бачилися ще до призначення батька на Дикі Землі.

- Ярд! Який ти став! - із захопленням дивлюся на старшого брата. Він дуже змінився. Ми не бачилися майже рік. За цей час він виріс і змужнів.

- Який? - усміхається мені брат.

- Ти ... Такий великий і вже зовсім дорослий!

- А ти як була дрібна, так і залишилася! - сміється наді мною Ярд, а в мене всередині наче хтось всі нутрощі у вузол зв'язав. "Дрібна"... Так мене мій Дикий називав. – Розказуй сестричку, як твоє линяння пройшло?

- Та що розповідати, забарвлення я від мами взяла, тож тобі зі мною і літати поруч, напевно, соромно буде – я простого пісочного кольору. Правда з червоним гребенем, але мені здається, що він тільки привертає увагу до мого бляклого забарвлення, – зітхаючи розповідаю братові про свою проблему.

- Залиш Карада, раз ти взяла від батька червоний гребінь, отже, і металічний блиск луски тобі передався! Тож ти зовсім не блякла! Покажеш увечері свою нову луску? Уявляю, як вона у променях заходу сонця відсвічує помаранчевим!

- Ти думаєш? Заспокоїв трохи, буду на побачення тільки вечорами бігати! - сміюся, бо брат завжди міг вселити в мене надію і розвеселити.

- Я тобі дам, побачення! Маленька ще! Сподіваюся, ніхто до моєї сестрички клина не підбивав? А то я миттю цим жовторотикам крила пообламую!

Брат навчається на додатковому, поглибленому курсі, тож усіх студентів Академії вважає малолітками. І ніколи не втрачає нагоди підкреслити свій статус старшокурсника.

- Ні! Не переживай! До мене ніхто близько не підходить, дядька Ріка всі, як вогню, бояться! Так що, мрія матусі — вдало видати мене заміж, поки я навчаюсь в Академії, навряд чи здійсниться!

- А ти не поспішай, Карадо. Заміж завжди встигнеш. Може, навіть свого Істинного знайдеш!

Останні слова брат каже мені пошепки, притримуючи за талію. Начебто заявляючи на мене права. Про наш родинний зв'язок тут ніхто не знає. Вступаючи до Академії, Ярд наполягав на тому, що житиме в гуртожитку, і ніхто ні викладачі, ні студенти не знають, що він племінник ректора.

І в цей момент як грім серед ясного неба, з диким риком до нас підлітає принц Раян, одним ударом відправляє Ярда в нокаут, хапає мене і…

Приходжу до тями вже в Храмі Академії. Принц притискає мене до себе, і це відчувається так, ніби все тіло пронизує мільйони голок. Я відчувала таке вже одного разу, коли налетіла на нього в коридорі навчального корпусу. Тільки зараз відчуття у сотні разів сильніші! Мене засмоктує у вир емоцій, паморочиться в голові, і щось шипить і пощипує на пальці. Родове кільце принца? Що тут сталося?

Принц про щось говорить з дядьком Ріком і зі своїм наставником, я погано розумію слова, у мене все ще галасує. Але я розумію, точніше, починаю відчувати, що ми з Раяном — Істинна Пара і принц щойно здійснив обряд і взяв мене за дружину.

Але як же мій Дикий? Я люблю його і ненавиджу Раяна!

Щойно трохи слабшає хватка принца, я частково обертаюсь і з усієї сили відважую своєму небажаному чоловікові ляпас.

Але що може слабка дрібна дракониця зробити золотому дракону? Принц, як і я – у частковому обороті, і я чекаю жорсткої реакції на мій вчинок, але у відповідь він лише посміхається і голосно муркоче.

А в моїй голові, як вирок, звучать слова: «Тепер ти моя! Назавжди».