Читати книгу - "Як Україна втрачала Донбас, Денис Казанський"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Незважаючи на погрози та ультиматуми Губарєва, влада за фактом зробила все, щоб надати йому трибуну. Усе виглядало так, ніби мітинг був організований спеціально для того, щоб Губарєв у підсумку захопив над ним контроль.
«1 березня трапився той самий мітинг на площі Леніна, з якого у Донецьку все почалося. Я був категорично проти цього мітингу і посварився тоді з Богачовим, який був його організатором. Губарєв не приховував, що буде скидати владу і готується оголосити себе народним губернатором, тому його плани керівництву Донецька були відомі. Я кричав у кабінеті в Богачова: «Якого біса ви це робите! Ви ж для нього збираєте натовп!». Але Богачов поводився, наче захоплений ідіот. Усю весну 2014 року він так і не зміг визначитися, за Україну він або проти, і намагався всидіти на двох стільцях. Якось я прямо запитав його на нараді: яка твоя позиція? Мою ти знаєш, я не хочу, щоб тут була Росія. А ти за кого? Скажи хоча б не публічно нам тут, щоб ми знали. Але він так і не сказав. Уникнув відповіді», — розповідає Максим Ровінський.
Секретар Донецької міськради Сергій Богачов вважався людиною «сім’ї». І ця обставина також змушує сумніватися в тому, що «захоплений ідіотизм» Богачова був випадковістю. Під час протистояння у Києві секретар міськради залякував донецьке населення автобусами з «Правим сектором» і робив усе, щоб ситуація досягла кипіння. А 1 березня, незважаючи на застереження колег, розпорядився привезти у центр Донецька велику кількість людей і тим самим підіграв проросійським радикалам. Масовку, яку Губарєв не зміг би зібрати самостійно, за нього зібрала донецька влада.
У день мітингу план Губарєва спрацював. 1 березня разом із кількома сотнями своїх людей він приїхав на площу Леніна. Частково його група складалася з громадян Росії. Ще в останніх числах лютого у соціальних мережах почали з’являтися заклики до жителів прилеглих до України російських областей їхати в міста на півдні та сході України під виглядом туристів для участі в повстанні проти української влади. На Донбас приїжджали переважно з сусіднього Ростова.
У цьому місті відправкою росіян в Україну займався активіст «Євразійського союзу молоді» Володимир Прокопенко, що раніше приїжджав до Донецька на «російські марші», а також ще один відомий ростовський євразієць, друг і соратник Павла Губарєва — Олександр Проселков (пізніше він обійме посаду «заступника міністра закордонних справ» самопроголошеної ДНР, а влітку 2014‑го буде вбитий невідомими в тилу у бойовиків).
Мітинг почався як пересічна акція, організована місцевою владою. На сцену вийшов Сергій Богачов, який закликав вшанувати пам’ять загиблих у Києві і «зраджених владою» бійців «Беркуту». Натовпу промова Богачова відверто не подобалася. Було чутно крики та свист. Хтось обурено вигукував із натовпу: «Ви ж самі їх і зрадили!».
У якийсь момент група «губарєвців» рушила до сцени від будівлі Мінвугілля, де вона збиралася спочатку. Однак на сцену Губарєва регіонали пускати не захотіли. Зав’язалася коротка бійка, в якій прибічникам Павла вдалося взяти гору. Боротьба йшла прямо на очах у натовпу, який обурено кричав і вимагав, щоб оратора пропустили та дали йому слово. Невиразні та беззмістовні промови регіоналів явно не відповідали настрою людей. Присутні жадали більш радикальних дій та закликів.
Коли Губарєв узяв мікрофон і почав вигукувати тези, за день до того озвучені ним у міській раді, натовп відгукнувся радісним ревінням. Губарєв добре знав, чого чекають від нього присутні. У цей час у Криму вже перебували російські війська, і проросійськи налаштовані жителі Донецька, розігріті заявами чиновників та пропагандою у ЗМІ, розраховували на появу «зелених чоловічків» і на Донбасі. Зі сцени «командир народного ополчення» оголосив нову українську владу нелегітимною, закликав провести референдум про самостійність Донецької області і вимагати її приєднання до Росії. Після цієї промови один із соратників Губарєва запропонував натовпу «вибрати його народним губернатором».
В одну мить нікому не відомий 30-річний донеччанин злетів на вершину слави та перетворився на лідера проросійського руху Донецька. Губарєв не був гарним оратором, але сказав рівно те, що у той момент хотіли почути прихильники Партії регіонів та Януковича. І масовка на площі одразу ж висловила готовність піти за новим вождем.
ЗАХАРЧЕНКО ПРОТИ СЕПАРАТИСТІВ
Але такий сценарій розвитку подій подобався у Донецьку далеко не всім. Поки Губарєв збирав людей та готувався до ролі «народного губернатора», у місті набирала силу інша структура з довгою та незграбною назвою «Донецьке міське громадське формування з охорони громадського порядку та державних кордонів». Для простоти її учасники називали себе «народними дружинниками», а своєю метою проголосили допомогу правоохоронцям. Лідером дружинників був відставний міліціонер Ігор Мельников, а одним із найближчих його помічників — майбутній лідер бойовиків так званої ДНР Олександр Захарченко.
Організація Ігоря Мельникова виникла ще до початку революційних подій. Відроджувати «добровільні народні дружини» у Донецьку раптом вирішили влітку 2013 року. Перший районний штаб дружинників був відкритий у червні в Кіровському районі міста, про що тоді повідомила прес–служба Донецького МВС. Ігор Мельников став начальником міського штабу.
Чи передчувала влада вже тоді, що незабаром дружинники можуть знадобитися їй у ролі «тітушок»? Чи створювалися ці формування з охорони громадського порядку з прицілом під конкретні події (можливу революцію), або просто так, про всяк випадок — не зрозуміло. Жодних доказів щодо цього у нас немає, тому не будемо займатися конспірологією. Проте, факт залишається фактом — дружинники не обмежилися охороною порядку на вулицях. Незабаром у них з’явився перший привід узяти участь у політичній акції. Після інциденту у Врадіївці (там кілька співробітників МВС зґвалтували та намагались убити місцеву жительку, після чого в селищі почалися акції громадянської непокори) по всій Україні прокотилися мітинги проти міліцейського свавілля. На противагу їм Мельников та його люди вирішили організувати у Донецьку акцію на підтримку міліції.
«У зв’язку з останніми подіями у Києві, коли співробітники міліції постійно опиняються в реальній небезпеці, на них нападають, ми вирішили під Донецькою облрадою виступити на захист правоохоронців», — заявив Мельников. Анонсована акція відбулася 18 липня. На мітингу використовувалися політичні гасла — дружинники стояли з плакатами «Геть провокаторів від Свободи та УДАРу» і критикували опозицію.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як Україна втрачала Донбас, Денис Казанський», після закриття браузера.
