Читати книгу - "Відьомські війни"

Я повертаюсь до книг. Починаю проводити рукою по полиці біля якої ми стоїмо. Нейтан також несвідомо повторює мої рухи, можливо бажає відволіктись.

Іскра зайнялась дуже швидко, невеличкий потік світла долинув скрізь книжкову полицю. Різкий поштовх — на підлогу впала книга в темній палітурці.

Без назви, автора, жодних ілюстрацій. Чорна обкладинка нічого не говорила, зміст книги залишався невідомим. Нейт нахилився поближче до книги. За відсутності особливого завзяття він взяв книгу. Сторінки всередині неї виглядали трішки пожовклими. Книга стара, з новою чорною обкладинкою.

Розгорнувши книгу, досить повільно ми обидва побачили латинські назви заклять. Досить незнайомих мені, навіть сам Нейт дивися на них із збентеженням. Перегорнувши декілька сторінок, стало зрозуміло, що окрім заклять в книзі є безліч ритуалів, рецептів приготування зілля.

Декілька хвилин знадобилось мені, щоб усвідомити одну просту річ — книга, яку я шукала, реліквія, що коштувала життя нарешті переді мною в руках темного відьмака. Нарешті я знайшла її. Скільки часу знадобилось для пошуку. Марні численні спроби, невдачі, непідходящі закляття. І ось, коли я найменше очікувала знайти реліквію, вичерпавши увесь ліміт заклять — знайшла.

Не вірю власним очам реліквія, знайдена. Хаотичні думки подальших дій втратили будь-яку логічну послідовність. Перед очима виплили подорож до Флоренції, маю час встигнути, думки про коледж, далі Дзвіночок на моїх колінах, обличчя батька, грайлива посмішка Дон. Я можу повернутись додому. Дім, дім, моя люба домівка. Здається ти зникаєш з моїх спогадів, десь у цьому гидкому Пінсі.

— Віддай мені книгу, — нетерпляче закомандувала я, забувши що знаходжусь в чужому образі.

— Не віддам, ця книга належить родині Меган, ти її не отримаєш.

Істеричні думки поєднанні з роздратуванням Клер повторювали одне й теж в моїй голові. Моя реліквія, це ж моя реліквія. Опануй же себе Меган, — наказала я.

— Ти не можеш залишити цю книгу собі, — намагалась з останніх сили переконати Нейтана залишити книгу бодай в бібліотеці, а не забрати додому.

Хлопець хитнув головою.

— Я збережу книгу на згадку про Меган.

Він дуже швидко зник з бібліотеки, забравши дорогу мені річ. Я продовжувала стояти серед бібліотеки в чужому образі, на високих підборах та темно бірюзовій шифоновій сукні. Паніка, розгубленість, що робити далі?

Я не знала. Реліквія знайдена та втрачена одночасно. Як би Аманда була поряд, то неодмінно сказала: Меган тільки ти здатна на подібне, знайти реліквію та одразу втратити. Вона була б права.

Повільно, відчуваючи певне розчарування, я вирішила повернутись до будинку пані Кемс. Я не хотіла відкриватись Нейтану, з однієї дуже важливої причини. Я стала сильніше в магії, правда. Після моєї смерті мені стали підкорюватись закляття про які можна однозначно сказати, занадто складні. Сховавшись за чужими образами, я продовжила пошук. Досить невдалий з самого початку, затяжний магічний пошук. Я навіть наважилась приміряти образ Клер. Одного я не наважувалась зробити зустрітись з нею особисто, будучи не Майклом Треасом, а залишаючись собою Меган. Я боялась зустрітись з нею, моєю вбивцею. Подумки повторюючи, що ще вона може вчинити? Найгірше зроблено, Клер вбила мене, навіть поховала там на старовинному кладовищі знаходиться моя могила. Підсвідомість підказувала дещо інше. Клер завжди щось придумає, страшне навіть моторошніше за мою смерть. Вона не добра, як Нейтан, і ніколи такою не була. Вбивство людини, використає у своїх цілях. Позбавити життя відьму взагалі в магічному розумінні родини Рейнольдс не є злочином. Тому я боюсь десь на підсвідомому рівні зустрічі з нею, не знаючи чим в кінці кінців все закінчиться. Напевно дівчина ніколи не заспокоїться. Поки я залишатимусь живою, у неї не зникне прагнення позбавити мене життя. Для неї не існувало і не існуватиме Меган у сенсі подруги, для неї я завжди буду суперницею.

Повільно відчиняю будинок пані Кемс. Оминаю оновлені завдяки магії кімнати. Відкриваю двері кухні. З усіх кімнат будинку пані Кемс кухня для мене найбільш принадна. Невеличкий затишок створений мною, доповнений усілякими дрібничками домашнього побуту дає непогану спробу відтворення чогось особливого. Місця, де можна відволіктись від рутинних справ, вмоститись з чашкою кави на стільці та поміркувати над усілякими важливими і не дуже речами. Як раз те, що потрібно. Сідаю на стілець, підгинаючи ноги під вагу тіла. Руками охоплюю голову. Так триває декілька секунд, сиджу нерухомо. Тишу в будинку порушує гуркіт холодильника, стукотіння годинника та моє важке дихання. Я розгублена, сумніви розтинають моє тіло на різні частини. Вчинити вірно дуже важливо, вкрай необхідно, щоб закінчилось все не фатально. Не знаю, що робити далі. Як повернути реліквію, забравши у Нейтана найдорожчу згадку про мене. Важко видихаючи, знімаю туфлі. Розвіюю чари та повертаюсь до власного я. Бути Клер важко, але і бути мною також не просто. Напевно потрібно було краще обміркувати за та проти, перед тим як примірити образ Кейтлін. Цікаво можливо Нейтан щось запідозрить, зустрінеться з подругою, почне говорити усілякі докори пов’язані з сьогоднішньою розмовою в маєтку.

Потім я пригадую думки, Клер. Після моєї смерті, численних сварок, дівчина уникає компанії коханого, даючи час оговтатись від подібної втрати.

Можна видихнути з полегшенням, Нейт не дізнається, що я жива через сьогоднішній необміркований вчинок. Головне не видати себе у майбутньому. Адже я збираюсь використати образ пані Кемс щоб повернути втрачену реліквію.

Глава 19. Викриття

Пані Кемс мирно спочивала на своєму ліжку, докори сумління весь час супроводжували перебування у її образі. Кожного дня я перевіряю стан здоров’я старенької. Не погіршилось воно через закляття. Знаю, що нічого страшного не сталось і статись не повинно. Краще перевірити і переконатись на всяк випадок.

Вимовляю закляття і перетворююсь на Клавдію, знову час обідати у кав’ярні. Довготривалі звички не змінюються, тому сьогодні ж маю спробувати відібрати реліквію, точніше повернути реліквію. Правда, ще не знаю як. Придумаю щось по мірі розвитку подій. Імпровізація не моя сильна сторона, але як показує практика у Пінсі планування подій не діє по усім нормальним законам, завжди виникає якась похибка чи відхилення в результатах. Таки перебування в образах Сесилії та Майкла вплинуло на мене. Що за роздуми, схоже на статистичний аналіз. Сподіваюсь скоро рахунками чи строками з міжнародних новин міркувати не стану. Хтозна?

Дорогою до кав’ярні помічаю містера Барнерсома, чоловік радісно розмовляє з Сесилією, і дає численні настанови. Я проходжу повз них, ледь стримуючи посмішку, адже знаю його помічницю краще ніж він сам, за час їх знайомства.

Проходжу повз столиків, у кав’ярні знаходиться пара відвідувачів. Маленький хлопчик років