Читати книгу - "Відьомські війни"

Я поспішаю, важко назвати рух поспішаю в 70 років. Сідаю за знайомий столик. Він здається більш менш затишним, радше звичним. Дістаю фоторамку, обережно ставлю її на стіл. Рудольф дуже гарний чоловік. Намагаюсь проігнорувати раптові болісні спогади. Наступний крок, роблю за завичкою дістаю книгу. «Вілет» занурить у непросте життя Люсі Сноу під час десерту.

Беру меню, та намагаюсь спокійно, без зайвої знервованості обрати страву.

Сьогодні у меню приваблює лазанья з м'ясом та грибами, куряча грудка в вершково-часниковому соусі. На десерт, старенька бажає обрати мафіни, що так з задоволенням споживали дітлахи. Я збунтувалась, чомусь захотілось скуштувати вишневого пирога. Мій перший день у кав’ярні відзначився смачним печивом з шоколадною стружкою та вишневим пирогом. Рагу не буду замовляти, а від склянки лимонаду не відмовлюсь. Лорейн забрала замовлення та чимдуж поспішила до Роуз. Від недавно офіціантка частенько плакалась подрузі. Справа була не тільки у невдалих стосунках, які починались досить непогано та обіцяли бути перспективними. Роуз навіть рекомендувала білизну. Причина крилась і в дечому іншому. Вишневий пиріг з замовлення чомусь нагадав їм про мене.

— Бідолашна Меган, — намагаючись приховати власні сльози, говорила вона, — пам’ятаю, як дівчина раділа нашим стравам.

Роуз була більш міцнішою. Стійкіше переносили усілякі негаразди.

— Чому похнюпилась, подумай сама, сирітка в кращому місці, ніж це.

— Ще б пак! — подумала я. — В кращому. Нічого не маю проти, що залишилась живою, та за місце перебування необхідно поборотись.

Через кілька хвилин запах гарячої лазаньї змусив мене відволіктись від усіляких проблем. Я з задоволенням, тобто величезним апетитом насолоджувалась стравою. Допускаю, що знахідка реліквії посприяла покращенню мого настрою і загального самопочуття. Нехай, поки вона у Нейта, та я її поверну.

Куряча грудка виглядала смачною, ніжне молоде м'ясо приготоване з делікатністю та вишуканими спеціями. Тільки вершково-часниковий соус не до вподоби ні мені, а ні пані Кемс. Сподіваюсь наші смаки співпали не із-за закляття. Бо якщо вся справа в заклятті, то потрібно в подальшому буде відмовитись від образу Клавдії. Занадто довго я перебуваю літньою жінкою.

Що ж поки я вирішила відкласти питання з закляттям образу трішечки подалі, за виробленою звичкою продовжую читати «Вілет». Гортаючи сторінок 5, помічаю як кав’ярню покидають відвідувачі. На зміну ним заходять двоє чоловіків 30 років, можливо трішки більше 30. Один із них займає столик інший направляється до Лорейн. Офіціантка невдоволено зникає в кухні. Роуз не меш яскраво виражає невдоволення та слідкує за подругою.

Потім Роуз виходить, тримаючи у руках два меню. Чоловіки зберігають холоднокровність один з них просить Роуз про послугу, та стримує себе аби не вилаятись. Все ж через декілька хвилин вмовлянь, бере одного за руку і підштовхує в сторону кухні.

— Проходь, — невдоволено бурмоче вона. — Даю вам 3 хвилини, не більше. Гей, ти, — звертається до іншого чоловіка, — я слідкую за вами обома. Зберігайте правила поведінки цього закладу.

Минуло рівно 3 хвилини. Чоловік вийшов з кухні розлючений. Його товариш зробив увічливий кивок, піднявся та направився до виходу. Лорейн не стримувала сліз, попросила подругу виставити її залицяльника геть. Той не став чекати особливого приводу отримати на горіхи від Лорейн, тому пішов якомога швидше. Лорейн заховалась на кухні.

Мені як ні в чому не бувало принесли вишневий пиріг. Сцена у кафе, була обіграна робітницями закладу у вигляді звичайного непорозуміння. Розслаблення пов’язане з сьогоднішнім обідом зникло. Смак страв більше не покращував настрій, впевненість щодо повернення реліквії зникла. На зміну їй з’явилось знайоме хвилювання. Розгубленість не поверталась поки що, але паніка наростала. Нейтан не з’являвся в кафе, значить імпровізувати не має на кому. Залишається змиритись з обставинами. Таке рішення підказує мені життєва мудрість пані Кемс, часом потрібно змиритись, почекати. Чекати невідомо чого — чи дійсно найкраще рішення?

Відрізаю шматочок пирога та наливаю склянку лимонаду. Пиріг нагадав перший день у Пінсу, тоді небезпека тільки починала чатувати на мене. Я була такою наляканою. Нині похвалитись холоднокровністю не можу, все ж зміни відбулись всередині. До кінця не відомо, що та щось змінилось. Змінилась магія, світосприйняття, характер. Цим змінам я завдячую Пінсу.

Доїдаючи останній шматочок, оплачує рахунок. Я витратила чи мало грошей на відвідування кав’ярні. Цікаво звідки взялись гроші у пані Кемс? Вона не працює кравчинею, і не працювала, у її психологічному стані виконувати чиїсь замовлення було б вкрай важкувато. Сумніваюсь, що батьки залишили великий спадок дочці. Марта та Альбер були незаможними.

Я повертаюсь думками у найстрашніші дні Клавдії. Ледве стримуюсь, сльози застигають на моїх очах. Рудольф залишив спадок нареченій. Не знаю, як, коли, він встиг. Залишив нареченій, тобто на ім’я Клавдії Кемс. Дивно, звичайно, подібні документи зіставляються після одруження. Невже чоловік відчував щось лихе? Цього я не знаю. Величезний спадок дістався пані Кемс. Ось чому вона могла спокійно віддатись своєму горю, жити згідно власних уподобань, не замислюватись над нестачею коштів та роботою. Вона стала заможною. Гроші не принесли їй щастя, та все ж полегшили існування. Хвилюватись за несплачені рахунки їй не довелось. Тому Марта, Альберт повністю заповіт склали на користь старшої сестри. Луїза відмовилась від допомоги Клавдії. Вона так і не пробачила образливих слів.

Що ж після завершення пошуку та повернення реліквії, я повинна компенсувати матеріальні витрати літньої жінки. Нехай гроші їй не потрібні, все одно я маю бодай якось віддячити. Подумаю, над кращим способом подяки. Матеріальний бік в будь-якому разі буде залагоджено.

Залишаю щедрі чайові для Лорейн. Пиріг дійсно був смачним. Решта страв не відстають від десерту по смаковим якостям. Гроші пані Кемс не надто потрібні. Тобто в такій кількості, якій вона має. Старенька намагається не надто витрачати кошти. Окрім базових потреб, більше ні на що витрачати. Тому спадок дістанеться її племінникам. Лорейн в чайових знайде хоч якусь розраду. Особливо після такої сцени з кавалером.

Декілька днів проводжу в цілковитому очікуванні. Кав’ярня весь час наповнена якимось клієнтами серед них, не має того хто мені потрібен. Нейт напевно вивчає старовинні закляття. Гортає сторінки чорної книги, поки я гортаю сторінки «Вілету». Залишається декілька глав до завершення.

Наступного дня Нейт не з’явився. Розмірковую над складенням плану. Пам’ятаю вулицю, якою проходила після чаювання з Самантою. Обличчя сестри і матері Нейтана. Тому можу сказати орієнтовно, де він мешкає. Маю декілька заминок. Хлопець мешкає разом з двома жінками, вони також являються відьмами, темними відьмами. Якщо мене помітять, невже доведеться застосовувати закляття проти його родини.