Читати книгу - "Пригоди. Подорожі. Фантастика - 86"

Цікаво, котра година? Ранок чи полудень?

Коли він приходив до тями, до нього якось по-дивному звертались… Називали Лусоном… Дивно…

Почулися чиїсь легкі кроки. Вони здалися Сауту знайомими. З напівтемної ніші випливла висока, трохи сутула постать у білому халаті. На мить затрималася в проході. Затим, ніби вагаючись, рушила до ліжка.

— Як ви себе почуваєте, Лусон?

Голос теж знайомий. Але чому до нього так звертаються?

— Я не Лусон… Мене звати Сол Ов з сектора Амон району Віланд…

XXI 399:018 універсального галактичного часу. Земля. Лабораторія “Дельта” Центру дослідження майбутнього Міжнародної соціологічної асоціації.

— Ну що ж, — уважно вивчаючи Ярослава, підсумував професор Еріксон, — певна логіка у ваших словах є. В усякому разі можливість ознайомитися з матеріалами експерименту ви дістанете. Але пам’ятайте: Гафуров на це погодився неохоче…

Гай лишився з лабораторними записами в журналі експерименту. Він чудово усвідомлював, що від нього і лише від нього залежатиме подальша доля проекту “Дельта”.

Спочатку йшли записи, пов’язані з контрольованим станом танатози. Після них усі етапи зв’язку його псі-відлуння з біокібернетичною пам’яттю комп’ютера. Наводились карти й ідентифікації мережі ймовірних шляхів пентонавта і зондування теоретично розрахованих пунктів стикування з іншими районами всесвіту.

Все йшло за планом. Дані, які видав біокомп’ютер, засвідчили, що псі-тотожність Ярослава Гая незабаром повинна матеріалізувати за подобою власного фігуратнвного образу… Однак інформація про те, що він побачив там, не надійшла.

Вихідний канал ділянки нейронів пентонавта, настроєний для контакту з Землею, виявився заблокованим. У дослідників, судячи із записів у журналі, в першу мить з’явилось враження, що мандрівник перебуває в стані непритомності, і псі-відлуння Ярослава Гая зв’язане з чужою заблокованою нейронною зоною — зоною Ікс іншого світу.

Така ситуація теоретично була передбачена. На цей випадок заготовлено спеціальний код виклику. Проте пентонавт мовчав. Контакт з його псі-відлунням взагалі перервався. Біокомп’ютеру вдалося встановити, що в зоні Ікс нейрони пентонавта, зарезервовані для аварійного виклику, виявились гіперполяризованими, в результаті чого спотворювали аварійний код виклику.

А це означало загрозу для життя пентонавта — його тіло не могло довго перебувати в стані ідеальної танатози під гіпнозом.

Еріксон вирішив негайно послати в зону, де перебувала псі-тотожність Ярослава Гая, пентонавтів-рятівників: Еріку Крюгер і Олексія Тарасенка.

Рятувальна акція вдалася. Псі-тотожність пентонавта Гая вдалося повернути в його тіло до настання критичного стану танатози.

Стоп! У Ярослава навіть піт виступив на чолі. Рятівники своєї інформації не доставили, оскільки не були на це запрограмовані, але дешифрування структури пам’яті рятівників повинно містити інформацію про їхні дії…

Гай не помилився. І як Еріксон не звернув на це уваги?! Рятівники були змушені вчинити насильство йад носієм зони Ікс, щоб визволити з пастки псі-тотожність свого товариша і повернути її на Землю…

Непевний здогад змуСив його відсунути лабораторний журнал на край столу й напружити пам’ять.

За теорією Еріксона незматеріалізована проекція псі-тотожності пентонавта мандрує на тій чи інший довжині хвиль у широкому діапазоні частот іншого осцилюючого світу, шукаючи відповідного господаря, “приписаного” в зоні Ікс, який на певний час визначатиме подальші вчинки і дії пентонавта.

Затим по команді з Землі псі-тотожність повертається у його тіло, що перебуває в стані танатози. При цьому не втрачається жодна інформація про перебування в іншій іпостасі в незнаному світі…

Ола… Гаскар… Саут… Звідки ці імена?.. Звідти?..

Саут… У момент проникнення псі-тотожності Ярослава Гая в зону Ікс, її носій, Саут, упав з гори і зазнав струсу мозку… Непритомне тіло знайшли і помістили в лікарню. Так псі-тотожність пентонавта Гая — випадковий збіг обставин — потрапила у пастку. Нейрони, зарезервовані для коду-виклику, виявились заблокованими…

Ярослав згадав!.. Ресту, Олу, лікаря Гаскара.

— Ваша розповідь про дивовижний світ Рести і спроба пояснити причини невдачі експерименту виглядають доволі переконливими, — Еріксон, не піднімаючи очей на Гая, замисленно виводив якісь значки на аркуші паперу.

Ярослав спостерігав за кожним рухом шефа, намагаючись зрозуміти його реакцію.

Та Еріксон не поспішав висловлювати свою думку. І це його мовчання дедалі більше дратувало пентонавта.

— У мене таке враження, ніби ви не вірите мені. Що значить “доволі переконливими”?! — запально вигукнув Ярослав. — Логіка моїх умовиводів залізна.

— Ярославе, ми досі не отримали беззастережного підтвердження правильності псі-теорії. Лише побічні дані. Подорож Гая, сказав я собі, має поставити крапку над “і”, над усіма загадками і незрозумілостями…

— Але ж я пояснив причину…

— А докази? Докази! Вони у тебе є?

— Дозвольте ще раз здійснити переміщення, і ви самі переконаєтесь. Я хоч зараз готовий вирушити на Ресту.

— Ні і ще раз ні, — рішуче обірвав пентонавта Еріксон. — Я вже підготував наказ про припинення робіт у лабораторії “Дельта”. Рапорт керівництву Центру дослідження майбутнього Міжнародної соціологічної асоціації про замороження проекту буде відправлено завтра вранці. Я більше не маю права ризикувати життям людей.

— А як же подорожі у далекі світи? Ви ж самі розповідали нам про переваги нового методу проникнення в найнедоступніші куточки всесвіту. Невже знову лише космічні кораблі?

Професор, ніби щось пригадавши, сумовито усміхнувся.

— Я справді багато говорив про псі-переміщення, його дивовижне майбутнє. Зокрема і вашій нареченій. І робив я це, відверто кажучи, щоб самого себе переконати в необхідності подальшої експериментальної роботи. Вас це дивує? Даремно. Не забувайте, що я не просто офіційний керівник проекту, а й автор теорії. Я несу моральну відповідальність за її успішну реалізацію.

— Але ж…

— Ніяких “але”. Вважайте, що розмову закінчено.

…На екрані біокомп’ютера виднілись дископодібні будівлі, що навдивовижу гармонійно вписувались у незвичний для ока землянина краєвид.

Перед професором була Реста. Еріксон це зрозумів одразу, тільки-но переступив поріг лабораторії. У глибині затемненого приміщення можна було розрізнити дві постаті: одна, дівоча, стояла біля біокомп’ютера, друга (в ній угадувався Ярослав Гай) — лежала в напівпрозорій псі-камері.

— Вікторіє?! Що ви тут робите? — питання професора було явно недоречним, бо він прекрасно розумів, що асистентка забезпечує в цю мить псі-переміщення Ярослава Гая. — Хто вам дозволив? — чомусь тихо запитав Еріксон. — Ви розумієте, яку відповідальність узяли на себе?

— Але ж експеримент пройшов успішно! Через три хвилини Ярослав повернеться з подорожі. — Вікторія кивнула на екран, де пульсувало далеке, тепер уже окреслене в образах життя.

котрий зазнав корабельної аварії,

плив десять днів на плоту без їжі й питва,

був проголошений національним героєм,

обцілований королевами краси,

зробився багатим завдяки рекламі,

а потім впав у немилість і назавжди був забутий

28 лютого 1955 року надійшло повідомлення про те, що вісім членів екіпажу есмінця “Кальдас” військово-морських сил Колумбії були викинуті