Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Чую, як Рік наказує комусь зачинити Ярда, на якому, до речі, немає жодного садна. Ричу. Принц дозволив себе побити до смерті! Напевно, Карада цьому посприяла! Я не можу ненавидіти дівчину, вона не винна у всій цій ситуації, а тим більше у бійці двох молодих самців. Але й особливо ніжних почуттів до неї зараз не відчуваю.

- Кай! Прийди до тями! Я послав по Дарію, вона зробить принцу укол для примусового обороту. Потрібно перенести його в сад.

Відносимо Раяна під навіс, Карада мовчки та не виявляючи жодних емоцій, іде слідом за нами. Дівчина виглядає спокійною, але її блідість і відчужений погляд свідчать про стан шоку. Їй зараз теж не завадило б обернутися, щоб прийти до тями. Але Карада – це не моя проблема. Чи тепер моя? Як дружина принца, вона тепер також під моєю відповідальністю!

Вкотре я пожалкував, що погодився на цю авантюру з наставництвом! Багато років я намагаюся вчитися на чужих помилках, розриваючи прийняті шаблони. То чому я, знаючи всі подробиці наставництва Дігана над старшим принцом, погодився на це практично самогубне доручення? Наставник дикого принца. Звучить… дико… Виглядає – так само. Наслідки – далеко не райдужні.

Чому я все-таки наплював на обережність, і не послухався інстинкту самозбереження, який кричав мені «Нііі!», і погодився?

Карада

Навіщо я втрутилася? Два самці вирішили з'ясувати стосунки, відмутузили б один одного та розійшлися регенерувати, не вперше. Але принц, послухавшись мене, не чинив опір і, схоже, Ярд досить сильно його побив.

У брата тепер будуть великі неприємності.

Мій чоловік лежить непритомний.

А моя дракониця виє всередині мене і вимагає її випустити!

Як у якомусь тумані, крізь страшне виття в моїй голові, долинають уривки фраз: «…йому не вижити…», «…зачините Ярда…», «…необхідно перенести його…»

Богиня Гір! Брате! Що ти накоїв?? І це я винна…

Я впадаю в ступор, і моя дракониця змушує мене обернутись. Все подальше відбувається без моєї участі. Я як у театрі спостерігаю за дійством із боку. Перший акт — бійка Ярда і Раяна — закінчився і без жодного антракту розпочався другий.

З'являється тітка Дарія і робить укол принцу, який все ще непритомний.

Примусовий оборот – це дуже небезпечний засіб і застосовується лише у крайньому разі. Не завжди звіриної іпостасі вдається повністю встановити контроль над тілом і свідомістю, іноді дракон так і не приходить до тями або згодом можливі проблеми з оборотом та самоконтролем. Але якщо Дарія пішла на це, значить, іншого варіанту врятувати життя принцу не було.

Очима своєї дракониці бачу Золотого Дракона, який важко дихає і лежить, не розплющуючи очей. Моя дракониця, розправивши крила, обіймає його і робить випади у бік будь-кого, хто намагається наблизитися до чоловіка.

Я не заважаю їй. Я взагалі нічого не роблю. Це виття в моїй голові… Я хочу, щоб воно припинилося. Але він не тільки не стає тихішим, до нього додається ще один голос. Тихий, але дуже знайомий: «Карада…»

Я зараз не можу боротися з галюцинаціями, тому просто засинаю.

Раян

Приходжу до тями в саду під навісом. Коли я обернувся? Не пам'ятаю. Намагаюся поворухнутись, але одне крило ніяк не реагує, я не відчуваю його нижню половину! Некрилаті Боги! Що цей маніяк — братик Каради з ним зробив, з чим не впоралася регенерація дракона? Встигаю злякатися, але, озирнувшись на всі боки, бачу драконицю, що лежить поруч зі мною, використовуючи моє крило як подушку.

Карада! Мурчу я, милуючись своєю дружиною. Яка вона гарна. Хоч і невелика, але граціозна і шалене забарвлення — ніжно пісочного з металевим відблиском! А гребінець!! Ммм!!

Дракониця здригається уві сні, від чого її луска видає мелодійний дзвін, який мене просто зводить з розуму! Цей звук проникає не тільки мені в голову, але таке відчуття, що і під шкіру теж, викликаючи тремтіння і дзвін моєї луски у відповідь. І, зливаючись у резонансі, це викликає відгук у всьому тілі. Судячи з певних реакцій мого організму на присутність поряд улюбленої самки, я розумію, що вже повністю відновився.

«Раян!»

Твою ж… Наставнику! Як він не вчасно з'явився у моїй голові! Якщо я йому відповім, Карада може прокинутися і кінець ідилії.

«Вона зараз не прокинеться, проспить ще кілька годин».

«Її напоїли заспокійливим чаєм?»

«Ні, має шок, неконтрольований оборот. Їм із її драконицею треба виспатися і повернути зв'язок».

"Це небезпечно??"

“Дарія каже, що не дуже. Ваша Істинність і не визнання її Карадою, викликала втрату внутрішнього балансу у Каради та її дракониці, Але ж ваша Істинність її й відновить. Ось тільки якщо Карада й надалі її заперечуватиме, тоді можуть виникнути серйозні проблеми».

«А що з Ярдом?»

«Він під замком. Швидше за все, йому буде звинувачено у спробі вбивства принца дружньої держави».

"Маячня! Яка спроба вбивства? Я не збираюся висувати жодних звинувачень! Ніхто нічого не бачив, адже так?

"Я переговорю з Ріком".

«Вважатимемо це звичайною бійкою двох молодих драконів. Ти ж розумієш, Каю, у мене і так натягнуті стосунки з Карадою, а якщо її брата покарають за спробу вбивства, нам з нею ніколи не домовитись!»

"Я думаю, Рік теж не зацікавлений давати хід цьому інциденту".

«У наших спільних інтересах вдати, що нічого не сталося».

***

Кай

Переконавшись, що стан Раяна вже не вселяє побоювання, вирушаю до Ріка. Зараз треба врятувати Ярда, а потім я з'ясую, де тинялися інші мої підопічні, в прямі обов'язки яких входить забезпечення безпеки принца!

- Рік, як Ярд?

- Поки що сидить під замком у своїй кімнаті, під охороною служби безпеки Академії. Зараз надішлю за ним. Як Карада?

– Спить.

– А принц?

- З ним все буде гаразд. Я розмовляв з Раяном з приводу інциденту з Ярдом.

- І..? Якщо Раян висуне звинувачення, Ярда видадуть королівству, а там, найімовірніше, стратять…