Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

- Раян не збирається ні в чому звинувачувати Ярда. Він чудово розуміє, що його стосунки з Карадою це ніяк не покращить. - Рік полегшено зітхає.

- Оформимо все як звичайну бійку. Домашній арешт на місяць, дозволено виходити тільки на заняття. Для обох. Принц погодиться?

- Гарантую, що заперечувати не буде. Йому й проблем із Карадою вистачить.

- Добре, значить домовились. Дарія зібрала речі Каради, після розмови з Ярдом віднесу їй. До речі, Каю, не хочеш бути присутнім при бесіді з Ярдом?

- А ти не боїшся, що я не стримаюся і вріжу йому кілька разів?

- Я б і сам не проти провести виховну роботу не лише на словах, але я ректор, мені не можна.

- Я зрозумів, — посміхаюся. - Із задоволенням допоможу тобі, за старою дружбою, виховувати молодняк!

Саме в цей момент лунає стукіт у двері.

- Ректоре, можна увійти?

- А ось і наш "герой"! - шипить Рік. - Заходь!

Брат Каради заходить до кабінету ректора і займає чи не весь вільний простір. Той ще бугай, мабуть, у батька пішов, я бачив посла Імперії на заході у короля.

- Ярде, скажи спасибі принцу Раяну, що він не став висувати проти тебе звинувачення про напад. Так що відбудешся лише домашнім арештом на місяць. З кімнати можна виходити тільки на заняття і в їдальню. Найкоротшим маршрутом. Жодних тренувань та факультативів!

- Але, дядько Рік! - Рік підіймає одну брову.

- Тобто ректоре! За два тижні змагання. Ми боремося проти команди Столичного Університету!

- Отже, команда Академії виступить без тебе.

- Але без мене у хлопців немає шансів!

- Ну що ж, виходить, ти підвів команду, і вони програють з твоєї вини. Розмова закінчена. Кай, ти хотів про щось переговорити з Ярдом наодинці? Я вирушаю до себе, заберу речі Каради й віднесу до вашої резиденції. Ярд, після розмови з наставником принца можеш пів години регенерувати та вирушай у свою кімнату. Ти мене зрозумів? І ще, сподіваюся, мені не треба приставляти до тебе охорону?

– Я все зрозумів, ректор. Охорона не знадобиться.

Рік, виходячи з кабінету, підморгує мені. Пів години на регенерацію? Я зрозумів ліміт отриманого мною карт-бланшу.

Карада

Мені так добре та спокійно вже давно не спалося. Останній раз я так безтурботно спала тільки під час линяння, притулившись до мого боку Дикого! Я навіть зараз чую як він муркоче мені, і ледве чутно дзвенить лускою. Не хочу прокидатися! Адже тепер мій Дикий може бути поряд зі мною лише у моїх снах.

Щось відбувається довкола, я намагаюся прокинутися, але голова ніби знаходиться під водою і на неї тисне з усіх боків. Крізь сон, я чую уривки розмови принца з його наставником: «…серйозні проблеми…», «…звинувачення у спробі вбивства…», «…її брата покарають…», «…удати…».

Я прокидаюся з жахом, намагаючись усвідомити щойно почуте. Брата звинуватять у спробі вбивства принца!! Я маю поговорити з Раяном! Я благатиму його врятувати мого брата! Але моя дракониця біснується і не дає мені обернутися, і я можу лише збоку спостерігати за тим, що відбувається. І знову засинаю.

Прокидаюсь у ліжку, в незнайомій кімнаті. За вікном світло і світить сонце, швидше за все вже опівдні наближається, бачу це навіть крізь щільні штори.

На столику біля ліжка стоїть склянка молока та здобна булочка. Мій улюблений сніданок! Напевно, тітка Дарія подбала.

Пригадую все, що сталося вчора. Повернення брата, шлюбний обряд, бійка принца та Ярду. Дивна поведінка моєї дракониці. Може, мені це все наснилося? Промайнув промінчик надії, але висвітливши родове кільце принца на моєму пальці відразу погас.

Принце! Мені треба поговорити з ним, я мушу переконати його врятувати брата!

- Карада, ти прокинулася! – А ось і принц. Мій чоловік. Побачивши його, кривлюсь від огиди. Дивно, що моя дракониця не муркоче, почувши його. Я взагалі її не відчуваю! Що зі мною? Але це потім, зараз брат.

- Здрастуйте, Ваша Високість.

- Раян. Ти ж знаєш, що мене звуть Раян, звертайся до мене на ім'я, прошу тебе, Карадо.

- Раян, — видавлюю з себе, розуміючи, що зараз не час чинити опір бажанням чоловіка. Якщо я хочу його про щось попросити, треба щось дати натомість. Перше правило дипломатії, з дитинства засвоєне мною, завдяки моїй матінці. – Раян, я прошу вас…

- Тебе… Не вас… Звертайся до мене на «Ти», ми таки одружені.

- Я прошу тебе, Раяне, врятуй мого брата! Його стратять, якщо ти не забереш своїх звинувачень!

Принц пильно дивиться на мене. Оцінюючи. І мовчить. Чекає на мої пропозиції? Я мушу щось дати натомість. Обмінювати життя брата на… Я зовсім не дипломат, тому прямо запитую:

- Що ти хочеш натомість? - обличчя принца спотворюється гримасою, йому напевно гидко навіть думати про те, що Ярд може уникнути покарання. Але ж він мій брат! Я мушу його врятувати! - Я згодна на все. Я буду зразковою і слухняною дружиною, тільки врятуй його від страти! Ти знімеш звинувачення?

Раян гарчить і вилітає з кімнати, голосно грюкнувши дверима. Це "так" чи "ні"?

***

Раян

- Я згодна на все. Я буду зразковою і слухняною дружиною, тільки врятуй його від страти! Ти знімеш звинувачення? - говорить Карада.

Миттю вибухаю і вилітаю з нашої кімнати, голосно грюкнувши дверима, висловлюючи своє ставлення до її слів.

Та ким вона мене вважає? В її очах я огидне чудовисько! Тільки це не я побив її брата. Навпаки, підкорившись вимогам Каради, я дозволив зробити з себе відбивну. Хоч і люто ненавиджу тепер її братика, але не в моїх інтересах дати цій справі хід. Та і їй дорогий цей бугай. І мені доведеться зважати на наявність у Каради родичів, нехай навіть таких неотесаних. І це мене вона називала Диким!

«Я буду зразковою та слухняною дружиною».

Хіба ці слова я мріяв почути від моєї дрібної, взявши її за дружину??

Виходжу в сад і натикаюсь на своїх конвоїрів. О боги! Явлення! І де ж ви були вчора, мої голубчики? Але як ви вчасно з'явилися! Тішить, що всі четверо тут, не доведеться по одному з ними поратися! Частково обертаюсь і з риком кидаюсь на них! Мм! Це просто кайф! Після того, як я вчора слухняно зображав із себе хлопчика для биття, як же класно ось так оттягнутися на цих бовдурах, кожен з яких ненабагато поступається в розмірах братові Каради. На відміну від мене вчорашнього, вони навіть не намагаються стримуватись, тож бійка виходить класна! Щоправда, наглядач, як завжди, все наламав.