Читати книгу - "Відлік, Ігор Даровський"

– А якщо там внизу вже всі мертві? – Брауні озвучує думку, яку всі бояться промовити вголос. – Якщо там немає що захищати. Що тоді? Навіть якщо нам вдасться знищити місячну базу, то ми залишимось самі на цій орбіті. І помремо рано чи пізно. Ти готовий провести тут залишок свого життя майоре?

   Я дивлюся на очі підлеглих. Вони налякані. І вони ставлять дуже вірні питання. Я не знаю чи готовий я провести тут залишок свого життя. Але чи готовий я знищити Землю, знаючи, що є шанс її врятувати. Чи готовий я натиснути цю довбану кнопку за вказівкою машини?

– Я пропоную проголосувати, – військові зібрані і непохитні. – Я не можу наказувати вам в такій ситуації. Але це має бути наше спільне рішення. Адже якщо все піде не так ми загинемо дуже швидко. – Чи готові ви піти проти системи?

***

   Підготовка до операції ведеться в режимі загальної конспірації. Ми домовились замаскувати реальну атаку на місяць під черговий «червоний код». Адже розгортання ракет на всіх станціях оборони зможе чудово заховати нашу диверсію. Ми підрахували, що для знищення місячної бази вистачить лише двох ракет. Але за військовою звичкою вирішили подвоїти кількість. Аби точно спрацювало.

   Система ППО Місяця не розрахована на перехоплення ядерних ракет. Адже увесь захист бази відбувається з зовнішнього боку. Ніхто не розраховував що захисні орбітальні станції можуть бути захоплені. Це зіграє нам на руку.

– Координати введені? – сьогодні у багажному відділені лише я і Рені. Вчора він мав ввести координати цілей безпосередньо для кожної з обраних нами ракет. Тепер це наша таємна зброя, що чекає на свій шанс.

– Коли запалає «червоний код» у нас буде лише 10 хвилин. Я підготував одну невеличку програму, що зможе відволікти систему. Але не можу гарантувати успіх на 100 відсотків.

– А на скільки можеш? – я посміхаюсь, хоча мені зовсім не весело.

– Відсотків 30 і це з запасом. – Рені завжди був чесним і мені це в ньому подобається.

– Досить непогані цифри для такої операції, хлопче, – я не хочу називати це самогубством, але третина – це більший відсоток ніж я очікував.

   Останні кілька днів перетворюються на цілковиту вервечку очікувань. Ми виконуємо поточні завдання, щосекунди сподіваючись почути голос Лідера, що запалить червону кнопку. Аби показати, що ми повністю підкорюємось системі ми навіть провели заплановані зустрічі з фейковими родичами. Я дивився на коханих і не міг повірити, що все це згенеровані зображення, що рухаються та розмовляють завдяки аналізу десятків відео, що зберігалися в системі.

– Я сумую, – надсилаю згенерованому зображенню повітряний цілунок, і воно ловить його. Сподіваюсь, що мої рідні там на Землі ще живі, але без зв’язку цього ніколи не дізнатись.

– Ми тебе любимо, – штучний інтелект махає мені згенерованими руками і я відключаюсь.

   В щотижневих новинах передають про чергові перемовини між Лідером об’єднаних сил та «нижніми». Схоже на Землі знову йдуть на поступки, а ми перемагаємо. Згенерована реальність, людей з золотих холодильників.

–  Увага, «код червоний» лунає з динаміків і ми посміхаємось. Адже це означає, що ми отримаємо шанс на новий світ.

***

– Система глобального запуску готовність підтверджую, починаємо відлік, – я слідкую за таймером, що починає бігти на екрані. Тепер це найважливіші цифри, які показують час до невідворотного моменту. Я бачу зібрані пози колег, їх рішучі очі, в яких немає слабкості. Наш ідеальний загін, що віщує епоху непокори.

– 2 хвилини до пуску, майоре, – оголошує Гудрун і я даю добро на відкриття вихідних капсул. А потім ми починаємо свій відлік.

– Приготуватися до пуску, – я гучно оголошую команду, що є сигналом для Рені та Брауні. – Нехай на них зійде благодатний вогонь! 5,4,3,2,1… –

   Чотири ракети вириваються зі станції і миттєво беруть курс на ціль. За кілька хвилин, не зустрівши опору місячного ППО, вони перетворюють базу на історію. Розгерметизація, вибухи кисню та палива. Тисячі уламків розлітаються у всесвіт з неймовірною швидкістю. Але для нас місячний апокаліпсис лише короткий яскравий спалах посеред безмежного мовчазного космосу.

– Брауні статус? – у бойовому відсіку мені підтверджують знищення цілі. Відхилення від координат мінімальне. Бази більше не існує. Наші системи працюють в автономному або ручному режимі, а на офіційному каналі тиша. Невже ми перемогли?

– Рені, статус? – я зв’язуюсь з техніком і він доповідає що зв’язок з ШІ втрачено. Канали мовчать. Він мертвий.

   Ми нарешті натиснули на червону кнопку і влаштували великий вибух. Та чи було це «очищення»?

– Ми це зробили, – я оголошую про нашу державну зраду по гучномовцю і команда відповідає мені оплесками і криками.

   Я знаю, що далі на нас чекає довга дорога. Що нам треба буде пояснити іншим загонам на захисних станціях, чому ми перетворили базу нашого Лідера на чорну діру. Чому ми зрадили присягу і зробили цей вибір. Навіщо підставили всіх заради забруднених «нижніх».

   Але це буде потім.

– Рені, можеш налагодити зв’язок із Землею? – я прошу про це з острахом, адже не знаю, чого чекати. Я лише сподіваюсь, що хоча б частина цих мільярдів унизу змогла вижити. І може навіть розробити вакцину.