Читати книгу - ""Між рядками поглядів", Love"

Після тієї сцени з Камілою Аліна довго не могла прийти до тями. Вона сиділа в кав’ярні біля університету, втупившись у чашку какао, що вже давно охолола. Раптом до неї сіла Марта — її подруга з першого курсу, та, з ким вони колись разом малювали схеми до заліків.

— Я все бачила, — сказала Марта тихо. — Ти молодець.

Аліна зітхнула, опускаючи очі:

— Я не знаю, чи це був я. Ніби все відбулось з кимось іншим… А потім Данило…

— І що з ним? — Марта схилила голову набік.

— Я не повинна… — почала Аліна, але слова самі вирвалися: — Я... мені подобається він. Вже давно. Ще з першого курсу. Але ж він... зовсім не для мене, правда?

Марта посміхнулась щиро:

— Звідки ти знаєш, що для нього «ти» не саме те, чого йому бракувало? Ти бачиш лише те, що зовні, але, може, він бачить глибше.

Аліна ковтнула ком, що підступив до горла. Вперше вона вголос вимовила те, що тримала роками в серці. І світ… не зламався. Він залишився на місці, а в грудях — легкість.

Того вечора вона пішла додому й дістала старий блокнот. Відкрила першу сторінку і написала: “Я — не тінь. Я — світло, яке тільки вчиться сяяти.”

---