Читати книгу - "Кіоск"

класичне та людське. Дозвольте запропонувати вам ось цю збірку віршів Бели Ахмадуліної.

Ви тільки уявіть собі (починає декламувати):

Но я была в тот дом приглашена, где строго ждали моего привета, где над янтарным озером паркета всходила люстры чистая луна.

Арчібальд Клавдієвич (зняв окуляри, продовжує):

Я думала: что делать мне с Дождем? Ведь он со мной расстаться не захочет. Он наследит там. Он ковры замочит. Да с ним меня вообще не пустят в дом.

(Антоніна Петрівна та Марина заплескали у долоні)

Арчібальд Петрович: Дуже цікава була жіночка. До речі, чи знаєте ви, що образ відомого мультяшного П’ятачка, був скопійований саме з Бели Ахмадуліної. Така, на перший погляд маленька тендітна жінка, а такий «характерище».

Дайте мені цю збірку… Та, мабуть, «Урядовий кур’єр» теж дайте. Якщо поезія не подіє, то спробую застосувати ваш перший рецепт (посміхається).

Михайло Клавдієвич: звичайно, звичайно. Візьміть обидві пігулки. Так рідко тут можна зустріти людини, що ось так вільно цитує Ахмадуліну… Заходьте частіше, буду дуже радий поспілкуватися з вами знову.

Арчібальд Клавдієвич: (киває головою й збирається відійти. Але щось згадує, та повертається назад): Забув, а чи не має у вас колоди гральних карт.

Михайло Борисович: чого нема, того нема. Є тільки доміно та он, дитячий арбалет.

Арчібальд Клавдієвич: погано, дуже погано.

Антоніна Петрівна: нічого поганого. Тим паче, що у мене у сумці є саме те, що вам потрібно. Якщо такий цікавий чоловіче захоче замовити у мене свій образ, то я, звичайно подарую йому свою найулюбленішу колоду. (дістає її з кишені).

Арчібальд Клавдієвич: За такий подарунок, не тільки я, а й оці мої хлопці (показує на охорону), залюбки замовлять у вас по кілька робіт.

Антоніна Петрівна (протягує колоду): а я запам’ятала.

Арчібальд Клавдієвич (бере колоду та цілує руку Антоніни): сьогодні ввечері я знову прийду сюди й ви не пожалкуєте про наше знайомство! Мне звуть – Арчібальд Клавдієвич.

(Антоніна Петрівна «огокнула». В цей час з сусіднього кіоску голосно зазвучала пісня «Володимирський централ». Арчібальд Клавдієвич зробив задумливе обличчя, трохи похитав головою, махнув рукою охороні та пішов…)

Марина (до Михайла Борисовича): Щось лошадине навіяло… Арчібальд… Так звали коняку Олександра Македонського…

Михайло Борисович: того коня звали Буцефал. Хоча Арчібальд Клавдієвич… Є шось таке. Акакій Акакієвич. А взагалі, дуже дивна людина. З охороною. А й грець з ним. Я цю Ахмадуліну вже років десять продаю, він перший – хто її хоча б до рук взяв. Дякуючи йому – план виконав. (повернувся до кіоску та дістав іншу збірку віршів – «Анна Ахматова».)

Олена Степанівна (звертається до Антоніни Петрівни): Доброго ранку, Тонечко. Щось сьогодні не дуже гарна погода. Тиск скаче, ноги ломить, голова якась запаморочена…

Антоніна Петрівна: І вам не хворати, Олена Степанівно. Я вже давно не звертаю уваги на маленькі негаразди із здоров'ям. Я живу одна, хворію чи ні, а повинна заробляти гроші на життя, прибирати кімнату, готувати обід собі та папузі. Мені ніколи хворіти.

Олена Степаніна: Ой, як Ви праві. Дозвольте порекомендувати Вам один чудодійний засіб. Сама приймаю вже кілька років. Такий ефект, не можливо описати. (на можливість Антоніною Петрівною щось сказати Олена Степанівна не реагує й продовжує свій швидкий монолог). Головна складова цього питва основана на гілках дерева Чучумака, яке росте виключно у східних провінціях Перу. Секрет його виготовлення тягнеться ще з часів цивілізації Інків. Воно має такий вплив на організм людини, що навіть вчені дивуються його властивостям. Нормалізується тиск, розсасуються тромби, шкіра набуває дитячого вигляду, поліпшується зір, а волосся починає рости дуже й дуже густе. Я сама на собі все це перевірила й за моєю рекомендацією цей напій приймають усі мої друзі, їх знайомі й знайомі їх знайомих.

Антоніна Степанівна: О, я чекала