Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"

Гадаєш, я жартую? Маєш!.. Ще раз!

(Б’є його)

Дроміо Сіракузький

Стривайте, пане, бога ради!.. Жарт ваш

Стає серйозним надто!.. Чим же я

Такої плати заслужив у вас?

Антіфол Сіракузький

Лиш через те, що часом я з тобою

Поблажливо, як з блазнем, поведуся,

Погомоню,- глузуєш ти зухвало

З моєї доброти й нахабно лізеш

Із жартами в поважний час до мене.

Як сяє сонце, хай собі танцюють

Веселі комарі, проте в щілини

Хай лізуть, як воно проміння згасить.

Коли зі мною хочеш жартувати,-

Глянь спершу на лице моє й поводься

За виразом його, а ні - то я

Втовкмачу це в твою малу макітру!

Дроміо Сіракузький

Макітру, кажете? Я волів би, щоб мій мозок містився в голові, а не в макітрі, і щоб ви перестали товкти мене; а якщо ви не припините атак, то доведеться мені добре укріпити ту фортецю або шукати розуму в хребті. А проте зробіть ласку, пане, скажіть, за що ви мене віддубасили?

Антіфол Сіракузький

Хіба ти сам не знаєш?

Дроміо Сіракузький

Нічогісінько, пане; знаю тільки, що ви мене віддубасили.

Антіфол Сіракузький

І ти хочеш, щоб я сказав тобі - чому?

Дроміо Сіракузький

Авжеж, пане, і за що; бо, як то кажуть, кожне «чому» має своє «тому».

Антіфол Сіракузький

За те, що кпив із мене, і тому,

Що вдруге намагався це зробити.

Дроміо Сіракузький

Чи ще кого отак нізащо бито?

«За що» й «тому» - безглуздя цілковите...

Та добре, пане, дякую красненько.

Антіфол Сіракузький

Ти дякуєш мені? За що?

Дроміо Сіракузький

Та за оте дещо, пане, що ви його дали мені за ніщо!

Антіфол Сіракузький

Я відшкодую тебе іншим разом і за дещо не дам тобі нічого. Проте скажи мені, чи не час обідати?

Дроміо Сіракузький

Ні, пане, я гадаю, що м’ясу ще бракує того, що я вже одержав.

Антіфол Сіракузький

Дозволь же запитати: чого саме?

Дроміо Сіракузький

Його не досить бито.

Антіфол Сіракузький

То нічого, печеня буде не досить м’яка, та й тільки.

Дроміо Сіракузький

Тоді прошу вас, не їжте тієї печені.

Антіфол Сіракузький

Чому?

Дроміо Сіракузький

Бо ви розгніваєтеся, що м’яса не побито як слід, і знову почнете товкти мене.

Антіфол Сіракузький

Що ж поробите, пане! Навчіться жартувати вчасно; на все свій час.

Дроміо Сіракузький

Наважився б я заперечить, але боюся, щоб ви знову не розгнівались.

Антіфол Сіракузький

Яким же чином заперечить?

Дроміо Сіракузький

Таким же ясним, як ясний лисий череп старого батька Часу.

Антіфол Сіракузький

Кажи. Послухаємо.

Дроміо Сіракузький

Немає часу для того, щоб вернути волосся тому, хто волею природи облисів.

Антіфол Сіракузький

А хіба немає жодного засобу повернути собі волосся?

Дроміо Сіракузький

Та, мабуть, є один засіб - купити перуку, але таким чином повернеш собі волосся, відібравши його в іншої людини.

Антіфол Сіракузький

А чому час такий скупий на волосся, коли взагалі волосся так багато?

Дроміо Сіракузький

Це, бачте, тому, що волосся - благословення, яким час обдарував тварин; що ж до людей, то він відбирає в них стільки волосся, скільки додає їм розуму.

Антіфол Сіракузький

Адже ж є багато людей, які мають далеко більше волосся, ніж розуму.

Дроміо Сіракузький

Проте немає жодного, кому забракло б розуму втратити своє волосся.

Антіфол Сіракузький

Але ж ти щойно зробив висновок, що волосаті люди дурніші за інших?

Дроміо Сіракузький

Що чоловік дурніший, то швидше втрачає волосся; але втрачає його все-таки з певною радістю.

Антіфол Сіракузький

З якої ж то причини?

Дроміо Сіракузький

З двох причин і до того ж вельми поважних.

Антіфол Сіракузький

Ну, вже тільки не з поважних!

Дроміо Сіракузький

Ну, то, скажімо, з резонних.

Антіфол Сіракузький

І не з резонних, коли вдаються до фальшивих речей.

Дроміо Сіракузький

Ну, то з певних причин.

Антіфол Сіракузький

Назви їх.

Дроміо Сіракузький

Перша причина та, що він заощаджує гроші, які мав би витрачати на зачіски; а друга - та, що за обідом волосся вже не падатиме йому в юшку.

Антіфол Сіракузький

Увесь цей час ти намагався довести, що не на все бува свій час.

Дроміо Сіракузький

Атож, і довів, пане; а саме: немає часу на повернення волосся, коли його втрачено з волі природи.

Антіфол Сіракузький

Але ж ти зовсім не подав грунтовних доказів, чому саме немає часу на те, щоб його повернути.

Дроміо Сіракузький

Ну, то я поясню це так: сам час лисий і через те бажає, щоб увесь його почет до кінця світу складався тільки з лисих.

Антіфол Сіракузький

Я так і знав, що твій висновок буде лисий. Але тихо! Хто там до нас киває?

Входять Адріана й Люціана.

Адріана

Антіфоле, дивуйсь, насуплюй брови;

Ти поглядом своїм голубиш іншу.

А я - не Адріана й не твоя

Жона. Охоче клявся ти колись:

Немає слів, що слух твій милували б,

Нема речей, що вабили б твій зір,

Немає дотиків, що гріли б руки,

Немає страв, що тішили б твій смак,

Коли не я