Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

До міського маєтку шевальє Леморта Каліста дісталася пішки. Все ж таки пройтися і повітрям подихати - корисно для здоров'я, особливо під маскою старої бабусі з клюкою і заклинанням, що відводить погляди. І була щиро здивована, коли, не встигнувши навіть постукати, познайомилася зі справжніми господарями маєтку…

Ні, ну що за бездарний та лінивий некромант у цьому місті оселився!? Нечисть – на кожному кроці!

А на поріг до неї вже висипала дюжина маленьких спритних шиксів - дрібних істот, невидимих ​​людському оку і схожих на тхорів. Такі ж милі, плодючі і хитрі сволоти, а відрізняло їх наявність іклів, пазурів і спраги до чужих емоцій. Саме ними вони харчувалися, як позитивними, так і негативними, і були практично ненаситними. Тому, коли не відчували сплесків емоцій, провокували їх, роблячи пакості та впливаючи на взаємини людей. Начебто безневинні, але ось уявіть дружину, яка знайшла в речах чоловіка чужу жіночу рукавичку, або чоловіка, який знайшов любовний лист до своєї дружини від найкращого друга. Скандали вибухали неабиякі. І ось тоді шикси бенкетували.

А зараз кілька звірят виблискували недобрим поглядом.

Коли двері все ж таки відчинилися, і зблідлий дворецький проводив у вітальню, відьма мимоволі відкрила рота – шиксами тут просто кишіло, деякі навіть на канделябрах гойдалися. Сотні-дві? Порахувати їх так точно неможливо.

Незабаром, назустріч гості вийшов глава сімейства, що трохи здивувало відьму – все ж таки, вона звикла мати справу з жінками. Невисокий, сивіючий чоловік з чіпким поглядом і стиснутими губами, спирався на тростину і сильно кульгав. А ще хмурився і був явно не в дусі. Хоча останнє Калісту анітрохи не дивувало – від нього й досі віяло злістю, а шикси здавались ситими. Напевно, спровокували чергову сварку.

- Зізнатися, вже й не чекав, - роздратовано кинув чоловік, сідаючи навпроти.

- Старим людям іноді складно вибиратися, - прохрипіла відьма, схиливши голову до палиці, і вирішила перейти до справи. Все ж, чоловіки до бездумної балаканини не схильні, принаймні, на тверезу голову. - Чим можу бути корисна?

- Мені потрібно знати, чи наведена порча чи прокляття на мою родину. Та й у будинку відбувається щось дивне: зникають речі або з'являються втрачені в непередбачуваних місцях. Раніше, я вважав усьому виною непослух дітей чи витівки дружини, але невдовзі зрозумів, що стільки збігів дещо… підозріло.

- На вашій сім'ї немає порчі, містере Леморт. На жаль, у вашому випадку, все набагато складніше.

- Про що ви? - спантеличено простяг чоловік, хмурячись і дратуючись за звичкою.

- Чи дозволите вам показати те, що насправді відбувається тут? Обіцяю, жодної шкоди це не завдасть ні сім'ї, ні вам особисто.

- Добре, - кивнув господар будинку, спостерігаючи, як відьма наблизилася до нього.

- Прошу постаратися бути стриманим. Це дуже важливо.

Зітхнувши, Каліста зупинилася за спиною шевальє, що напружився, і поклала руку на його чоло, шепочучи заклинання прозріння під злісний вереск шиксів, що відскакували.

Але коли шевальє Леморт розплющив очі, він різко сіпнувся і спробував схопитися, зупинений жорсткою хваткою старої. Картина, що відкрилася його погляду, справді вражала: звірята юрмилися по кутках, на диванах і кріслах, стрибали по столу, а двоє з них затишно влаштувалися на його колінах.

Забравши руки, Каліста сіла на своє місце, спостерігаючи за зляканим чоловіком, страхом якого зараз насолоджувалися шикси.

- Ці істоти харчуються емоціями, але вони надто ненажерливі та їх надто багато у цьому будинку. Тому, щоб не померти з голоду, шикси пакостять підло і хитро, викликаючи у людей сплеск почуттів. Як ви могли б здогадатися, найлегше викликати злість або роздратування. Саме завдяки їм ваш будинок сповнений злості, сварок, образ і ненависті.

Кілька хвилин шевальє приходив до тями, важко дихаючи і поправляючи шийну хустку.

- Як позбутися цієї погані?

- Прикликати домового. Сильного, який зміг би очистити будинок та оберігати вас від нечисті.

- Що я повинен зробити?

- На роль оберегу у вашому випадку підійшов би дух хижака: вовка, лисиці, чи навіть собаки. Вся складність у тому, що вбивати тварину не можна, інакше після виклику духу вона помститься. Так що доведеться знайти могилу тварини, яка померла від старості або хвороби і підняти істоту. Якщо прив'язати його на крові, він стане домашнім охоронцем та знищить шиксів.

На хвилину чоловік замислився, обхопивши голову і потираючи скроні, наче від цього могло стати легше.

- Я не тримаю тварин. Але в моєї економки недавно помер пес, тиждень ревіла, заспокоїтися не могла. Думаю, вона не відмовить у допомозі.

- Чудово. Кличте її. Потрібно завітати до могилки.

Економка шевальє виявилася дуже сентиментальною жінкою і труп собаки закопала у власному саду. Жила вона в більш скромному районі, так що шкутильгати довелося б далеко, якби не допомога любого домового Кузі. Просити господиню довго не прийшлось. Вона взагалі запитань не ставила і вся тряслася побачивши стару відьму з палицею. А як тільки Каліста розпочала ритуал, зовсім сховалася в хаті і носа на вулицю не висовувала.

Магію відьма випускала повільно та обережно – заклинання були серйозними. Не хотілося б підняти всіх померлих істот в окрузі або викликати пару трійку сотень духів померлих. Сам ритуал був вражаючим для містера Леморта – заклинання прозріння відьма утримувала досі. Інакше як ще чоловік зрозумів би, що його не ошукує шарлатанка.

Шевальє тримався хоробро навіть тоді, коли пісок у формі пентаграми спалахнув, а з могили повільно почав підніматися дух померлого собаки. Потрібно віддати належне Леморту: хоч чоловік і змінював колір обличчя, подібно хамелеону, але кров пожертвував, не вагаючись, і від ритуального ножа відьми не шарахався. А коли примара собаки, пов'язана кров'ю, почала стрибати навколо нового господаря і лащиться до рук, і зовсім заспокоївся.