Читати книгу - "Фактологія"

Інстинкт зробити когось цапом-відбувайлом настільки глибинний для людської природи, що навряд чи можливо навіть уявити, щоб шведи, наприклад, назвали ці гнійні виразки «шведською хворобою» чи росіяни — «російською». Людська натура так не працює. Нам обов’язково потрібен хтось інший, кого можна зробити винним. І якщо серед достолиха своїх знайдеться один хворий іноземець, то люди радо звинуватять у біді усю його країну. Ніяких судів і розслідувань.

 Звинувачуй і вимагай

Інстинкт провини спонукає нас наділяти окрему людину більшою силою і впливом (чи то добрим, чи то лихим), ніж вона заслуговує. Політичні лідери й гендиректори часто вважають себе могутнішими, ніж вони є насправді.

Могутні лідери? Мао Цзедун був, без сумніву, надзвичайно впливовою фігурою, чиї дії безпосередньо мали наслідки для мільярда людей. Але його дії мали менший вплив на рівень народжуваності, ніж це про це звикли думати. Та й політику однієї дитини було введено вже після його смерті.

Дуже часто, коли я показую низькі показники народжуваності в Азії, знайдеться хтось, хто обов’язково скаже: «Це, мабуть, через вплив Мао Цзедуна». Але величезне падіння народжуваності — від шести дітей на одну жінку до трьох — відбулося ще раніше. А впродовж 36 років проведення політики однієї дитини цей рівень жодного разу не опускався нижче за показник 1,5 дитини на жінку, хоча це сталося в багатьох інших країнах без такого жорсткого тиску (Україна, Таїланд і Південна Корея). У Гонконгу, де знов-таки не було схожого регулювання, кількість дітей на одну жінку взагалі впала за одиницю. Усе це вказує на те, що цей процес відбувався через інші чинники (я вже називав причини, чому жінки вирішують мати більше чи менше дітей), а не через впливи політичних лідерів.

Папа теж має необмежений вплив на сексуальну поведінку понад мільярда католиків з усього світу. Та хоч кілька Пап підряд виступали проти контрацептивів, статистика показує, що в країнах із католицькою більшістю використання контрацептивів становить 60 % порівняно з 58 % решти світу. Інакше кажучи, майже таке саме. Папа є одним із провідних світових моральних лідерів, але здається, що навіть лідери, які мають неабиякий політичний вплив або моральний авторитет, не можуть керувати тим, що відбувається у приватних спальнях, за допомогою кнопок на пульті.

Що за дверима в сестри Лінди

У найбідніших сільськогосподарських частинах Африки базове медичне обслуговування все ще тримається на монахинях. Деякі із цих розумних, працьовитих і практичних жінок стали моїми найближчими колегами.

Сестра Лінда, із якою я працював у Танзанії, була побожною католицькою монахинею, яка носила чорний одяг і молилася тричі на день. Двері в її кабінет були завжди відчинені: вона запирала їх лише під час медоглядів. Перше, що ви бачите, — це блискучий глянцевий портрет Папи на зовнішньому боці дверей.

Одного разу ми сиділи в її кабінеті й обговорювали доволі делікатне питання. Сестра Лінда підвелася, зачинила двері, і я вперше побачив те, що було на внутрішньому боці дверей — сотні упаковок презервативів. Коли сестра Лінда повернулася й побачила моє здивування, то усміхнулася — як робила завжди, коли вкотре розвінчувала мої численні стереотипи про таких жінок, як вона. «Нашим людям потрібно і СНІД зупинити, і кількість дітей зменшити», — просто пояснила вона. І ми продовжили нашу дискусію.

Ситуація з абортами дещо відрізняється. Політика однієї дитини справді мала вплив. Вона призвела до безлічі вимушених абортів та примусової стерилізації. В усьому світі жінки й дівчата досі стають жертвами релігійного засудження абортів. Коли переривання вагітності стають незаконними, це не припиняє абортів. Просто вони стають небезпечнішими та збільшують ризик смерті жінки внаслідок неякісної процедури.

 Найімовірніші підозрювані

Вище я навів аргументи, чому нам варто дивитися на систему загалом, а не шукати, кого в чому звинуватити, коли щось іде не так. Крім того, коли все гаразд, нам потрібно більше довіряти двом видам систем. За людськими успіхами стоять невидимі дійові особи, і, на відміну від величних і всемогутніх лідерів, часто нудні й прозаїчні. Однак я хочу віддати їм належне. Тож проведімо парад неоспіваних героїв глобального розвитку — державних організацій і технологій.

 Державні організації

Лише в деяких країнах з винятково деструктивними керівниками й конфліктами соціальний та економічний розвиток призупинився. Але в усіх інших державах, навіть за найбездарніших президентів, прогрес усе ж був. Цей факт змушує замислитися, чи так уже й важливі для країни керівники. Відповіддю швидше за все буде «ні». Суспільство будують люди, більшість із них.

Іноді, коли я вранці хочу вмитися й відкриваю кран, а звідти, наче за помахом чарівної палички, тече тепла вода, я тихо дякую тим, завдяки кому це стало можливим, — сантехнікам. У такі миті я почуваюся приголомшеним від неймовірної кількості випадків, коли ми маємо подякувати держслужбовцям, медсестрам, учителям, юристам, поліцейським, пожежникам, електрикам, бухгалтерам і секретарям. Саме ці люди будують суспільства. Ці, здавалося б, невидимі люди, які працюють у мережі споріднених служб, і утворюють су­спільні інституції. Саме ці люди і є фундаментом успіху суспільства.

У 2014 році я поїхав у Ліберію, щоб допомогти подолати епідемію хвороби Ебола, бо боявся, що якщо її не зупинити, вона легко пошириться світом і уб’є мільярд людей, завдавши більше шкоди, ніж будь-яка пандемія в історії людства. Боротьбу проти вірусу Ебола ми виграли не завдяки якомусь героїчному лідерові й навіть не завдяки таким організаціям, як «Лікарі без кордонів» чи ЮНІСЕФ. Ми здобули цю перемогу завдяки прозаїчній повсякденній праці держслужбовців і працівників місцевих осередків охорони здоров’я, які лише за кілька днів створили медичні кампанії, що змінили стародавні практики поховання. Вони ризикували власними життями, коли лікували смертельно хворих пацієнтів. Вони виснажливо працювали, щоб знайти й ізолювати всіх, хто контактував із хворими. Хороб­рі й терплячі службовці свого суспільства, яких нечасто згадують у вдячних промовах, — саме вони і є справжніми рятівниками світу.

Технології

Промислова революція врятувала мільйони життів не тому, що дала світові хороших лідерів, а тому, що вигадала такі засоби, як порошки, які можна використовувати в автоматичних пральних машинах.

Коли мені було чотири роки, я вперше побачив, як мама завантажувала білизну в пральну машину (мої батьки роками заощаджували кошти, щоб купити цю техніку). Бабуся, яку запросили на «церемонію першого запуску», була просто приголомшена. Їй доводилося гріти воду на вогнищі та все прати руками впродовж її довгого життя. А тепер вона спостерігала, як цю