Читати книгу - "Як читати класиків, Ростислав Семків"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Завдання на 20 років: 200+ сильних книг
Цей список є тюнінгованим переліком найважливіших книг, первісно укладеним професором Єльського університету Гарольдом Блумом у його фундаментальній праці «Західний канон». Звісно, він змінений, бо враховує так само інші приватні канони не менш авторитетних літераторів — наприклад, скандальну працю Жоржа Батая «Література і зло» чи «Лекції із зарубіжної літератури» Володимира Набокова. Українська частка переліку обіперта на працю «Історія української літератури» нашого гарвардського професора Дмитра Чижевського, а також на дослідження сучасних науковців — Віри Агеєвої, Сергія Іванюка, Володимира Моренця, Бориса Шалагінова (це я так дякую рідній кафедрі літературознавства «Києво-Моги-лянської академії»). Залучено також кілька інтернет-рейтингів на кшталт The Great Books та інших подібних.
Звісно, якщо сам Гарольд Блум довго простить вибачення за суб’єктивність свого добору, наголошуючи, що це лише західний канон, який не претендує на всеохопність, то що ж тут писати мені — адже це вибране з вибраного, а потім ще й суб’єктивно доповнене. Тішу себе хіба думкою, що кожна акція провокує реакцію — давайте разом думати, які книжки й у яких саме підрозділах ще могли б з’явитися.
Але оскільки все це — найкращі книги з погляду академічних учених, то вони, принаймні в частині «Абсолютний канон», достатньо складні (3-5 рівень). А далі поділ буде дещо іншим, я б назвав його тематико-екзистенційним: книги першої психологічної потреби, специфічного досвіду, зразкової інтриги та інші приємні тексти. Класика піде першою, але звертатися до неї варто чи не наприкінці — коли будемо готові. Утім, порядок проходження цього списку значення не має; і темп значення не має — набагато важливіше усе це колись таки прочитати. Зразу озброюємося олівцем, відзначаємо, які книжки вже в активі й плануємо до прочитання наступні.
Абсолютний канон
У цьому списку, зрозуміло, не всі класичні книги. Навіть серед них можна проводити ранжування за актуальністю чи відповідністю очікуванням: наприклад, локальні національні епоси вкрай важливі, проте поза межами своєї культури мають значно меншу вагу. В окремих письменників чи письменниць тотальними шедеврами є не всі тексти, а лиш одиничні. Класика може не читатися, але людина з такою книжкою і для себе, і для інших виглядає вкрай статусно.
Греки
Гомер: «Іліада», «Одіссея»
Сапфо: поезії
Есхіл: «Прометей закутий», «Перси»
Софокл: «Цар Едіп», «Антігона»
Евріпід: «Медея», «Іпполіт»
Арістофан: «Хмари», «Лісістрата»
Платон: «Держава» (краще сприймати як ідеологічний роман)
Римляни
Горацій: оди, послання, сатири
Катул: лірика
Верґілій: «Енеїда»
Овідій: «Наука кохання»
Сенека: «Медея»
Середньовіччя
«Беовульф»
«Пісня про Роланда»
«Пісня про Нібелунгів»
«Трістан та Ізольда»
Ренесанс
Данте Аліґ’єрі: «Божественна комедія»
Франческо Петрарка: сонети
Ніколо Макіавеллі: «Державець»
Міґель де Сервантес: «Дон Кіхот»
Лопе де Веґа: п’єси
Джефрі Чосер: «Кентерберійські оповідання»
Вільям Шекспір: «Ромео і Джульєтта», «Отелло», «Гамлет», «Макбет», «Король Лір», сонети
Бароко і класицизм
Педро Кальдерон: «Життя — це сон»
Луїс де Ґонґора: сонети
Джон Мілтон: «Втрачений рай»
Мішель де Монтень: «Проби»
П’єр де Ронсар: сонети
П’єр Корнель: «Сід» та інші п’єси
Жан Расін: «Федра» та інші п’єси
Мольєр: «Тартюф», «Дон Жуан», «Міщанин-Шляхтич»
Блез Паскаль: «Думки»
Просвітництво
Даніель Дефо: «Робінзон Крузо»
Джонатан Свіфт: «Мандри Гуллівера»
Вольтер: «Кандід»
Дені Дідро: «Небіж Рамо», «Черниця»
Готика та романтизм
Йоган Вольфґан фон Ґете: «Фауст»
Йоган-Фрідріх Шиллер: «Валленштайн» та інші п’єси
Ернст Теодор Амадей Гофман: повісті та казки
Гайнріх Гайне: поезії
Мері Шеллі: «Франкенштейн»
Джордж Ґордон Байрон: «Дон Жуан»
Брем Стокер: «Дракула»
Льюїс Керрол: «Аліса в Країні див», «Аліса у Задзер-каллі»
Герман Мелвілл: «Мобі Дік»
Едґар Аллан По: «Падіння дому Ашерів» та інші оповідання
Віктор Гюго: «Собор Паризької Богоматері»
Тарас Шевченко: «Кавказ» та інші поеми
Микола Гоголь: «Вій», «Тарас Бульба» та інші повісті
Олександр Пушкін: «Євгеній Онєгін»
Михайло Лермонтов: «Герой нашого часу»
Адам Міцкевич: поезії
Юліуш Словацький: поезії
Генрік Сенкевич: «Хрестоносці», «Вогнем і мечем»
Реалізм
Джейн Остін: «Гордість та упередження»
Стендаль: «Червоне і чорне»
Оноре де Бальзак: «Батько Горіо»
Ґюстав Флобер: «Пані Боварі»
Чарльз Діккенс: «Пригоди Олівера Твіста», «Великі сподівання»
Генрі Джеймс: «Жіночий портрет»
Микола Гоголь: «Мертві душі»
Федір Достоєвський: «Злочин і кара»
Лев Толстой: «Анна Кареніна»
Антон Чехов: п’єси
Еміль Золя: «Жерміналь» та інші романи циклу «Ругон-Маккари»
Модернізм
Шарль Бодлер: «Квіти зла»
Поль Верлен: «Сатурналії»
Артюр Рембо: «Осяяння»
Марсель Пруст: «У пошуках втраченого часу»
Жан-Поль Сартр: «Нудота»
Альбер Камю: «Чума», «Сторонній»
Луї Фердинанд Селін: «Подорож на край ночі»
Волт Вітмен: «Листя трави»
Генрік Ібсен: «Ґедда Ґаблер» та інші п’єси
Райнер Марія Рільке: поезії
Томас Стернз Еліот: поезії
Фредеріко Ґарсія Лорка: поезії
Фернандо Пессоа: поезії
Сен-Жон Перс: поезії
Кнут Гамсун: «Голод», «Пан»
Сіґрід Унсет: «Крістін, дочка Лавранса»
Джозеф Конрад: «Серце пітьми»
Джеймс Джойс: «Дублінці», «Портрет митця замолоду», «Улісс»
Вірджинія Вулф: «Місіс Деловей», «На маяк», «Орландо»
Вільям Фолкнер: «Коли я помирала», «Шум і шал»
Фланнері О’Коннор: оповідання
Френсіс Скотт Фіцджеральд: «Великий Ґетсбі»
Ернест Гемінґвей: «Фієста», «Старий і море»
Франц Кафка: «Перевтілення», «Процес»
Томас Манн: «Чарівна гора», «Доктор Фаустус»
Бертольд Брехт: «Тригрошова опера», «Матінка Кураж та її діти»
Микола Куліш: «Народний Малахій», «Маклена Ґраса»
Микола Хвильовий: коротка проза
Павло Тичина:
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як читати класиків, Ростислав Семків», після закриття браузера.
