Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

– Чорт ... – Полегшено видихнув голова Псарас. – Вмієш ти новини подавати, Олено! Так би одразу й сказала, що їх уже ведуть.

Справді, якби хтось інший від клану Псарас зустрічав неочікуваних гостів, ніяких розшаркувань би не було. Вторгнення на землі клану потрібно зупиняти за всяку ціну. Але голова розвідки клану – не будь-хто. Друга людина в ієрархії клану, теж Архонт і брат Кіріакоса, Костянтин справді мав право самостійно вирішувати, кого можна проводити на територію клану цілком мирним чином, а кого варто було перетворити на водний пил ще на підходах. І, як голова розвідки, Костянтин також чудово знав, що погіршувати стосунки з кланом Самеді не варто. Якщо те, що є між ними зараз, взагалі можна назвати стосунками.

– Гріхи наші тяжкі… Олено. – Тихо покликав Кіріакос Псарас напружену, мов струна, дівчину.

– Що накажете, голово? – Відданий погляд свердлив начальство з усією повагою.

– Давай-но, мабуть, зробимо так. – Швидко зібравшись із думками, голова продовжив. – Прояснимо ситуацію. У моменти, коли я… коли я кажу, що недоступний ні для кого із союзників і підлеглих, зробимо виняток для мого брата. Щоб він таки сам доповідав мені про такі позаштатні ситуації. І тобі менше відповідальності, і в мене – нерви спокійніші. Набридло мені щороку відбудовувати свій кабінет наново…

***

Олена Псарас, секретар голови клану, зустрічала високопоставлених гостей у Лазурній Галереї. Ця кімната знаходилася у підвалі фамільного особняка Псарас і призначалася спеціально для зустрічей із гостями, які можуть різко змінити свій статус на ворогів. Зовні дуже гарна кімната круглої форми була витримана у світлих тонах. І по всьому її периметру, крім дверного прорізу, знаходився акваріум з електричними вуграми. Фактично, акваріум служив такою собі інтерактивною стіною в даному залі. Підлогою був світлий, ідеально відшліфований галечник. Стеля теж була з нього. Однак, не відполірованого до мармурового глянцю, а у вигляді ажурної, надзвичайної ліпнини. Так різати по каменю могли або ультрасучасні верстати, або магія. На стелі, що неймовірно виглядала, лише найуважніші і найдосвідченіші маги могли впізнати символи Великої Дивної мови.

Шестеро темношкірих чаклунів, одягнених у класичні, ділові костюми, зайшли до зали. Троє чоловіків та троє жінок. П'ятеро носили звичайні зачіски, тоді як шостий був лисий. І лисину покривала в'язь зовсім незрозумілих візерунків. Це було шрамування. Моторошне татуювання з лисого черепа переходило на щоки чаклуна, опускалося до шиї і, швидше за все, цим не закінчувалося.

– Підпис Самеді, – сказав, замість вітання, Кіріакос Псарас, дивлячись на мітки, що обрамляють голову Газіні Самеді, – ритуал шрамування, який проходять лише найкращі з вашого клану. Кажуть, потоки астральної енергії та еманації потривожених духів під час цього ритуалу настільки великі, що витримати його повну версію можуть лише Архонти. Що ще більше піднімає ваших магів над усіма іншими.

 Ледве помітна пауза змусила одну з дівчат, що супроводжували спадкоємця клану Самеді, вдоволено посміхнутися, але Псарас тут же продовжив:

– Принаймні щодо управління духами. Не чув, щоб Підпис допомагав в інших аспектах магічного мистецтва.

– Чудові знання, пане Псарас, – білозубо посміхнувся лисий, – хоча, звичайно, не такі прекрасні, як це місце. – Плавним жестом руки чаклун обвів простір Галереї, в центрі якої знаходилася пара столиків, за одним з яких сидів глава Псарас разом з начальником СБ, що повернувся, а також парою Аскетов особистої охорони.

– Побудоване, якщо не помиляюся, самим Тесеєм Афінським, воно не тільки є втіленням краси морського світу, але й посилює здібності до Магії Води будь-якого нащадка Посейдона, що тут знаходиться. Справжня перлина Водної Магії…

Олена відчула, що слідом за таким компліментом від недружелюбно налаштованого клану просто мусить бути якась гидота. І точно.

– Думаю, клан Псарас завжди зустрічає тут гостей, на яких має не наймирніші плани?.. – Всі шестеро прибулих одночасно, до жахів синхронно розтягли губи в білосніжних оскалах, які важко було назвати посмішками.

– Ти звинувачуєш мене в боягузтві, Газіні?! – Від гніву у голови клану звело вилиці. А вся вода, що знаходиться в стінах Галереї, з блакитної стала темно-сапфіровою і почала загрозливо погойдуватись у своїх вмістилищах.

– Ну, не ми ж зустрічаємо представників іншої родини в місці своєї сили! – Як і раніше, посміхаючись, зневажливо промовила зовні наймолодша із супровідних спадкоємця. Хоча, як підказувало Олені давно вже активоване Ехо Океану, вона була другою за силою після спадкоємця Самеді.

Двері в Галерею різко зачинилися. І Олена, сповнена переляку навпіл із захопленням, не відриваючись дивилася на те, як аура двох найсильніших магів Псарас ривком заполонила все приміщення. А з декоративного фонтанчика, що дзюрчав у самому центрі Галереї, до братів Псарас потягнулося щупальце води, щоб потім розвернутися у сферу та накрити всіх членів клану Посейдона.

– Ви… – замовк на секунду Кіріакос, намагаючись підібрати слова, а потім продовжив, – ви суєте свої мерзенні носи до наших земель вже не перше століття! Ви! Ті, з ким я не маю жодних дружніх домовленостей. Вибралися з нізвідки і почали повзати територією Псарас, навіть не пояснивши причин!

– Ти любиш докопуватися до причин?.. А чому б тобі не розповісти про причини, через які загинув мій брат? А, пане Псарас? – Очі спадкоємця Самеді небезпечно блиснули. – Я ось, наприклад, можу не лише розповісти, а й показати. Причому твій Шолом Тритона мене не зупинить!