Читати книгу - "Пори року. Зникнення Зими, Ханна Трунова"

― Майже нічим, ― Майк склав руки на грудях, ― окрім того, що ми як відфотошоплені, живемо довше й не хворіємо. Впевнений, хоч яка болячка вирувала навкруги, вона тебе оминала семимильними кроками.

Це правда, Діана жодного разу не хворіла. Списувала просто на міцний імунітет, та й усе. І до чого тут ця «супергероїка»?

― Довше живемо ― це наскільки?

― На дві-три сотні років.

― І ніхто зі ЗВИЧАЙНИХ людей не помітив, що серед них живуть такі НЕЗВИЧАЙНІ Пори року, чи хто ви там?

― Ну, по-перше, ми майже не висовуємося. Особливо в дорослому віці. А якщо й висовуємося, то не заводимо зі звичайними людьми близьких стосунків. Це не заборонено, але який сенс, якщо ми все одно проживемо довше?

― Окей. А по-друге?

― А по-друге, людська влада знає про наше існування, але Судді заключили з ними договір на взаємовигідних умовах.

― І яких це таких умовах? ― знаючи, як працюють ЗМІ, що можуть з будь-якої незначної новини зробити сенсацію, Діані важко вірилося, що ті ще ніколи й словом не обмовилися про ці загадкові Пори року. Нонсенс якийсь.

― А про це ти дізнаєшся набагато пізніше, ― відрубав Майк. ― Якщо доживеш, звісно, з такою то уважністю… Інше питання, ― повів далі він, не зважаючи на її обурене лице, ― чим ми відрізняємося між собою?

― І чим же? ― пробурмотіла Діана, задивившись на палахкотіння свічок за Майковою головою.

― Пори року ― це ж умовне поняття, яке чітко розділяє п’ять племен по зовнішнім та внутрішнім рисам. От я, наприклад, належу до Зимнього роду. Моя зовнішність і, гм, характер презентує й інших представників Зими. Тіна, до речі, також Зимня.

― Гар-р-разд, ― протягнула Діана. Поки що ця історія сприймалася нею як цікавезна казочка на ніч, не більше. Але якщо на мить припустити, що це можливо, то… ― Денис тоді Літо? ― Майк ствердно кивнув. ― А Літні не повинні бути, ну… теплими, як сонечко?

― Діано, ти повинна розуміти, що завжди є місце виняткам. Зовнішньо Денис сто відсотків Літній, а от внутрішньо… Це як гроза влітку, чи засуха, чи повінь, ― змахнув рукою Майк.

― Вікторія тоді також Літо?

― Вікторія? ― чомусь напружено наморщив чоло він.

― Сестра Дена, ― роздратовано уточнила Діана. ― Якщо це спадкове, то вона також повинна бути…

― Ні, ― перебив її Майк. ― Вона звичайна. ― Випереджаючи Діанине заперечення, він сказав, як відрізав: ― Денис є усиновленою дитиною.

― Як це? ― Діана в заціпенінні застигла. Вона вперше про це чула.

― Ти не знаєш, що таке «усиновлений»?

― Та знаю я! Просто це… несподівана інформація…

― Пригрів батько Вікторії змію під боком, угу… ― подивився вбік Майк.

Запанувала тиша.

Майк видихнув і швидко затарахкотів:

― Мей ― Весна, Даф, якщо ти її знаєш, ― Осінь, а Руслан той ― Єдиний. Ну ти й так це зрозуміла, сподіваюсь.

― І в нашій школі багато таких?

― Ні, ― заперечив Майк і почухав за потилицею. ― Ваша школа більше для звичайних людей, просто дехто з нас вирішує навчатися й за людською програмою, щоб не відставати в земному прогресі абощо.  

― А Єдині ― це типу дивергенти? ― глузливо запитала Діана.

― Якщо ти маєш на увазі об’єднання рис усіх Пір року, то тут спірний момент, ― натягнуто відповів Майк, явно не зрозумівши відсилки. ― Ваш рід, як гласить історія, ― він постукав по книзі, ― з’явився водночас з іншими. Але хтось колись в давнину, либонь, не зміг додати вас до однієї з чотирьох систем, бо зовнішність у вас абсолютно рандомна. Однак є декілька спільних рис. Ви, Єдині, не можете засмагнути на сонці. Ваша температура тіла як у звичайних людей ― 36,6 градуса.

Відповідаючи на німе запитання Діани, Майк гарячково промовив:

― Так, ти недарма тоді так здивувалася. Я холодніший за тебе. Моя температура тіла 34,6 градуса. У Весняних же ― 36, у Літніх ― 37, а в Осінніх ― 35,6 відповідно. Ось… ― Майк застукотів по пергаменті. ― До того ж Єдиних зазвичай вирізняє стриманість, якої тобі, Діано, бракує. Це не мій родовід потрібно було перевіряти, а твій, ― раптом додав він, гидливо скривившись.

― Хтось сумнівався в тому, що ти справжній Зимній?

― Бачиш, Діано… ― Він раптом нахилився до неї й судорожно зашепотів: ― Я народився з ось цим шрамом в обрисі серця, а це особлива прикмета Єдиних. Тільки у вас є такі родимки, з ідеальними лініями. У тебе ж вона на правому плечі. ― Діана здригнулася від такого точного попадання в ціль. ― Тому не мене потрібно було перевіряти, а тебе. Пам’ятаю, твоя мама також була з дивацтвами. ― Майк натягнуто посміхнувся, відхиляючись. ― Але ваш рід дуже древній, особливо твого тата, тому до тебе не прискіпувалися.

― А чому нас взагалі перевіряли? ― Діана відчула, що зараз вона почує інформацію, яка переверне її життя з ніг на голову.

― Тому що… ― Майк провів язиком по губах, нервово їх покусуючи.

― Тому що «що»? ― нетерпляче перепитала Діана, подумки намагаючись заспокоїти розбурхане серце.