Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

— Це вже не має значення. Ти вже ступив на цей шлях, і повернення немає. Якщо ти шукаєш відповіді, — тихо промовив Тінеріз, — є місце, де ти їх знайдеш. Місце, де мене та інших було створено.

Еріон прислухався уважніше, відчуваючи, як у нього прокидається цікавість, змішана з тривогою.

— Де це місце? І чому ти говориш про нього лише зараз?

Тінеріз, наче почувши цей виклик, продовжив:

— Тому що ти ще не був готовий. Лише той, кого артефакт визнав, може увійти туди, не ризикуючи загубити розум. Це древній склеп, прихований далеко від людських очей, де наймогутніші маги створили артефакти. Там, у темряві віків, залишилася сама сутність тих, хто був першими майстрами і хранителями сили тіней.

Еріон з роздумами поглянув на Салема, який стояв поруч. Присутність друга трохи заспокоювала його, але водночас він відчував, що місце, про яке говорив Тінеріз, може приховувати те, чого він ще не готовий побачити.

— І що я знайду там? Що може бути важливішим за саму силу артефактів?

— Відповіді на всі питання, що мучать тебе. І, можливо, — Тінеріз, здавалося, зробив паузу, аби надати словам вагомості, — шлях до того, як контролювати темряву, замість того, щоб вона контролювала тебе.

Еріон, відчуваючи, як тривога поступово поступається місцем рішучості, запитав:

— Де саме знаходиться цей склеп? Якщо це наше наступне місце призначення, мені потрібно знати, що чекати.

Тінеріз замовк на мить, ніби збирався з думками або намагався знайти потрібні слова, щоб описати шлях.

— Склеп розташований у старовинному місті Тарудар, — нарешті промовив він. — Це місто давно покинуте людьми, але воно зберігає свої секрети в руїнах. Там, на самому краю міста, розташовані катакомби, що ведуть углиб землі. Тільки той, хто вміє злитись із тінями, може знайти вхід. Склеп захищений древньою магією і хитрими пастками, створеними тими, хто прагнув убезпечити силу артефактів від недостойних.

Еріон замислився, уявляючи місто Тарудар, як місце, де колись мешкали наймогутніші маги. Його тягло до цього місця, хоча він розумів, що подорож може бути сповнена небезпек.

Еріон підвівся і, дивлячись на Салема, вимовив із рішучістю:

— У нас з'явилася нова ціль, Салеме. Тінеріз відкрив мені місце, де створювали артефакти. Воно знаходиться в стародавньому місті Тарудар. Це покинуте місце, де майже ніхто не ступає, заховане в руїнах і оберігається магією та пастками.

Салем, трохи знітившись, кивнув, замислено потерши бороду.

— Тарудар… Я чув про це місце лише у байках старих воїнів, які любили розповідати страшні історії про міста-примари, що живуть своїм життям навіть після того, як їх покинули люди. Ти певен, що там нас не чекає щось гірше, ніж було до цього?

Еріон усміхнувся, хоча його очі залишалися серйозними.

— Шлях до істини ніколи не був легким. Якщо Тарудар — це наша наступна зупинка, то я готовий ризикнути. Крім того, не бачу сенсу чекати, поки Братство Тіней знову нас знайде. Тепер ми будемо на крок попереду.

Салем глибоко вдихнув і поглянув на схід, де небо ледь починало світлішати.

— Отже, вирушаємо на світанку?

Еріон кивнув, його погляд випромінював рішучість.

— Так, на світанку.

Після хвилини мовчання, коли обидва дивилися на схід і очікували приходу світанку, Еріон злегка штовхнув Салема ліктем, стримуючи посмішку.

— Салеме, ти завжди такий похмурий, чи це просто твій спосіб тримати людей на відстані? — запитав він з іронією в голосі. — Бо, знаєш, ти міг би хоч раз розслабитися. Може, це навіть тобі сподобається.

Салем, ледь піднявши брову, подивився на Еріона з виразом, у якому змішалися втома і легкий докір.

— Розслабитися? — перепитав він. — У твоєму світі це працює? Бо в моєму розслаблятися — це як запрошення до швидкої смерті. Я тримаюся на ногах завдяки тому, що залишаюся зосередженим.

Еріон пирхнув, повернувши голову до світанку.

— Ну, це звучить сумно. Усе твоє життя — це битва і постійна серйозність? Ніяких веселощів? Ніяких... ну, не знаю, дурниць?

Салем склав руки на грудях і з удаваною задумливістю подивився на Еріона.

— А ти, здається, компенсуєш усе це своїми постійними жартами. Тільки не думай, що я цього не помічаю. Ти не такий безтурботний, як хочеш здаватися. Я це бачив.

Еріон на секунду затих, злегка посміхнувшись.

— Може, й так, — погодився він. — Але це не означає, що я згоден відмовитися від гумору. І взагалі, я знаю трохи про твоє минуле, про сестру і Моракса... Але мені цікаво: ти завжди був таким упертим? Чи це Моракс так на тебе вплинув?

Салем пирхнув, але в його очах промайнуло щось близьке до усмішки.

— Упертість — це необхідність. У світі, де люди зникають без сліду, а обіцянки майже завжди виявляються брехнею, тільки упертість допомагає досягти мети. Моракс... він просто інструмент. Я працював із ним, бо він обіцяв допомогти знайти мою сестру.