Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— У нас окремий столик. І внизу преса.

— І що з того?

— Я з пресою не спілкуюся і тобі не раджу. А то потім не відмиєшся.

— Звучить якось дивно.

— Сам зрозумієш потім. Тож або кам'яний спокій, або легка посмішка і ти їх не бачиш.

Король, як і обіцяв, відволік пресу, хоча кілька журналістів спробували взяти в мене інтерв'ю.

— Хто керує вашою компанією? Це ваш наречений? Які ваші плани на майбутнє? Ви будете мстити за загибель вашої родини?

— Хлопці приберіть їх, — обернувшись, попросила я охорону.

Докучливих журналістів швидко відвели вбік, а я трохи сильніше стиснула руку Альфреда.

— Усе, ти засвітився, чекай на своє фото в новинах із різними здогадками і часто не приємними.

— Все так погано?

— Часто огидно.

Присіли за столик, нам подали меню. Швидко подивившись його, замовила фруктовий салат і молочний коктейль. Альфред замовив щось із м'яса і чай. На його вибір я тільки посміхнулася.

— Тобі б сподобалося на планеті з урсами, — тихо сказала я — стільки м'яса.

— Тільки якщо я не в якості їхнього обіду.

Переглядаючи новини на планшеті запитала:

— Скажи, я схожа на наївну дурну дівчинку?

Альфред забрав планшет і вимкнув новинний сайт. Подивився на мене суворо.

— Ті, хто так думають, тебе недооцінюють. Хоча тобі це може бути на руку, і якщо що можеш підносити деяким сюрпризи. А обізнані люди оцінюють тебе правильно.

Я тільки задоволено посміхнулася. А від спалаху фотоапарата злегка скривилася.

— Ось чому вони завжди лізуть в особисте життя.

— Не звертай на них увагу, це їхня робота.

— Ага, — сумно погодилася я, — тільки щось мені тут зовсім незатишно.

— Постарайся розслабитися, адже ти публічна особа.

— Альфред, не починай говорити як мій батько.

Хлопець навіть зніяковів.

— Це була одна з його фраз, про журналістів. Просто слово в слово. Вибач, якщо різко це сказала, просто я за ним так сильно сумую.

Альфред злегка посміхнувся, і взяла мене за руку, легенько стиснув, привертаючи увагу. Я подивилася на нього, він мені посміхнувся. Наше замовлення принесли дуже швидко, я навіть здивувалася на скільки. Гаразд мій салат — це просто нарізка свіжих фруктів з якимось соусом. А ось у Альфреда це була печеня з м'яса.

— Знову печеня?!

— Так, мені дуже сподобалося, крім пива.

Ми почали їсти. Через якийсь час мені принесли келих вина.

— Від пана за тим столиком, — сказав офіціант і здивовано подивився на порожній столик вдалині — можу заприсягтися, що він щойно там сидів.

— Дякую, — сказала я.

Офіціант пішов, я тільки понюхала вино і сказала:

— Навіть пробувати не буду і тобі не раджу, — сказала я, бо Альфред узяв келих — Якийсь дивний запах.

— Знайомий ледь вловимий запах. Краще це не пити.

Я ще раз взяла келих і подивилася, як промені світла заломлюються в червоному вині. Несподівано келих розлетівся в мене в руках, обливши мене вином і обсипавши осколками. А за мить я відчула гострий пекучий біль у грудях. Альфред за секунду вже підхопив мене на руки, прикривши собою. Я бачила, як він скривився, напевно йому було боляче.

— Ізо, тільки не засинай, — попросив він.

— Що з тобою? — запитала я.

— Жилет мене захистив, а ти тримайся, я винесу тебе.

Нас прикрили інші охоронці й показали куди йти. Я бачила, що в кафе почалася метушня. Хтось щось голосно говорив, звуки стали вислизати, повіки стали важкими і закрилися.

— Іза! — почула я Альфреда і знову розплющила очі.

Відчула сильний біль, скривилася. Ми вже були в якійсь машині й кудись їхали. Судячи з того, як хитає, їдемо дуже швидко.

— Що це за машина?

— З орендованих, ми в лікарню їдемо, тут не далеко, тримайся.

— Ти будеш поруч зі мною? Не залишай мене одну, будь ласка.

— Я завжди буду поруч із тобою.

Він нахилився, поцілував мене і трохи сильніше затиснув рану.

— Я кохаю тебе, — наважившись, сказала я.

Пам'ятаю як зупинилися і мене забрали люди в білому одязі. Поклали на носилки і кудись швидко понесли. Потім я заснула.

За 15 хвилин до лікарні приїхала королівська сім'я.

— Як вона? — запитав король і дав Альфреду хустку.

— Операція тільки почалася, але вона була у свідомості.

Альфред скривився і повільно сів на лаву. Перед очима все пливло.