Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

Все, чого він так боявся, тепер стояло перед ним в усій своїй жорстокій реальності.

Айдас раптом згадав, як вночі благав її сказати, що вона його кохає. Як намагався вхопитися за ці слова, як за останню нитку надії.

Вона не кохала його. Вона сказала те, що він хотів почути, але її серце було далеким.

І тепер це правда боліла ще більше.

– Ти кажеш це лише тому, що я попросив тебе… – Айдас тихо промовив, відводячи погляд від браслета, який був його найбільшим доказом, але який Мія не бачила. 

Невже вона не розуміє?.. Чи не хоче вірити в це?

Мія подивилася на Айдаса, її брови злегка насупилися, але в її сірих очах з'явилася тінь непорозуміння. Вона схилилася трохи ближче, намагаючись заглянути йому в очі. 

Айдас відвів погляд, його серце стискалося від болю і розчарування. Він знав, що вона не могла бачити те, що він бачив. Браслет, цей чорний символ, був його прокляттям. Він ніби кричав про правду, яку вона не могла зрозуміти. Можливо, вона й справді не вірила або не хотіла вірити.

– Міє, – його голос став м'якшим, майже шепіт. – Я бачу це. Ти… ти говориш те, що я хочу чути, але твоє серце... Воно не зі мною.

Вона напружилася, але не відступила.

– Ти впевнений? А що, як ти помиляєшся? – намагалася знайти відповіді.

Айдас подивився на неї крізь туман своїх думок, почуттів і страху. Вона не бачила браслета, який свідчив, що вона не кохає його. Тільки він бачив. І тільки він знав.

Майстер все псувати.

– Я отямився, і мені зараз краще. Можеш не обманювати мене – мій нічний приступ страху перед смертю минув, – потягнувся за супом. – Дякую.

– Я… – розчервонілася, не годна домовити щось важливе, і Айдас побачив на своєму браслеті ті самі золотисті вогники, яких однаково надто мало, щоб врятувати його. – Я також привезла лимонні тістечка. Принесу… – підвелася і пішла до столу на кухні.