Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

             «Чорно, як рана пам’яті…»
                                                  (Пауль Целан)

Дірявий черевик осені:
Взуваю його на босу ногу
І блукаю дорогами листя 
Ілюзій моєї свободи. 
Майстри нескінченних колій
Грають на віолончелях
Допотопних свистунів-паротягів.
У небо!
Долоні не можуть бачити,
Навіть якщо на їх рівнинах
Намалювати очі вуглиною серця.
Порожні глеки холодних днів:
Якби ж то я міг полетіти
Круком данайської мудрості
За хмари чужих голосів і пророцтв:
Для нас
Напнуті вітрила літер-знаків 
Герпетолога Кадма (теж вільного муляра – 
Задовго до лицарів Храму
Кельмою зводив Кадмею).
Книги жовтого листя 
Читаю наче літописи Кроноса
Писані попелом – сірим по жовтому
Після війни з дикунами
Чи то лестригонами.
Мовчи листяний апокрифе. 
Хоча б про мій біль – помовчи…