Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

Дорога в праліс років відлюдника
Я прокладав її тростиною синього жайвора:
На перехресті дім майстрований із бамбуку – 
І кричить наді мною Вічність
Ім’я одвічного крука – володаря німоти. 
Піти й не вертатись (під якими зірками!).
Імена, імена, імена – тих, незабутніх.
Мертвих поетів і вершників. 
Келихи, келихи, келихи – які не проносять мимо, 
Які повні по вінця. 
Письмена – про буття вічного міста сови
(Не вовчиці). Даремно шукав сиве марево
На островах, де завмерли сліпі мегаліти:
Дні журавлині і трохи води 
З присмаком осені.
Сни.  
Звірині слова 
Перекладені вільним художником
На мову годинника-шибеника:
Віддай мені час. Мій. 
Нині тут хазяйнує Еол – 
Син Орсеїди, повелитель вітрів.
Врятувати палаюче плаття осені 
Навряд чи зможуть Ясон із Діонісом:
Атаманту наснився «Арго» корабель -
Як пророцтво.
Лишається йти дорогою крука – 
У невідоме. У сутінки.