Читати книгу - "Between angels and demons, Chris Jey"

- Про те, що в тебе все під контролем, - мило посміхнувся Кем.

- Ми намагалися вигадати план дії в сутичці з Табрісом, - відповів Артур.

- Я пропоную напасти на лігво Табріса. По ньому треба вдарити всіма силами, що маємо. Напевно, це і є останній бій, про який всі говорили. Можливо, не всі ми повернемось додому. Я не знаю, чи виживу я в сутичці з Табрісом та Рейвен. Можливо, вони уб'ють мене, перш ніж мені з Анахіт вдасться убити їх. Але я готова вдатися до такого ризику. Заради людства, заради друзів, близьких, тих, хто мені дорогий, заради тих, кого люблю, – Данте глянула на Кема. – І якщо хтось не готовий битися у цьому бою, я все зрозумію. Я готова виступити наодинці проти Табріса.

- Ні, – до дівчини підійшов Михаїл. Він поклав їй руку на плече. – Ми всі йдемо з тобою. Сьогодні ми зробимо те, що я не зміг тисячоліття тому. І ми переможемо. Мені шкода, що вам довелося мати справу з Табрісом.

- Так, якщо Данте не злетить із котушок. Точніше, Анахіт, - втрутився в розмову Кем. - А то після перемоги над Табрісом, нам доведеться боротися з наймогутнішою істотою на цій планеті, а можливо, і Всесвіту. І хто знає, хто переможе? Геніальність вашого плану просто на висоті, - сердився Кем.

- Кем, - звернулася Данте до чоловіка, - твої саркастичні вставки недоречні, - тепер злитися почала Данте. – Якщо тобі не подобається наш план, тоді запропонуй свій. Інакше - йди.

- Як забажаєш, - Кем взяв зі столу пляшку віскі. – Піду обмивати ваш план. Свисніть, коли вирішите йти на бійню. Я спробую прикрити ваші божественні п'яті точки, - Кем пішов геть.

- Що з ним? - запитала Френкі Данте.

- Він сердиться, бо Данте не послухала його і зробила все, як захотіла сама, - приєдналася Кая.

- Думаєш? - запитав Артур. – Хоча так, щось у цьому є.

- Гей! – обурилася Данте.

- А я ж просив поговорити з ним про почуття, - сказав Кріс.

- Воу! Я зараз щось не зовсім зрозуміла. Ви всі знаєте про нас із Кемом? – здивувалася Данте.

- Так, - відповів Олсен. - Важко не побачити ваших почуттів.

- А ще важче не відчути, – констатував Михаїл.

- Що? – ще більше здивувалася Данте.

- Кохання – чудове почуття. Не дозволь Камаелю перетворити його на ненависть, - порадив архангел.

- Так, все! Закрили цю тему. Між нами немає нічого. Потрібно готуватись до бою. А хто бачив Адаель? - запитала Данте.

***

- Вітаю! Ви прогаяли шанс убити команду смертників. Тепер Анахіт у них. І твій план, Табріс, не такий уже й реальний.

- Про що ти, люба? Все йде, як ми планували. Дивись, - вказав він на палаюче поле і дерево посеред нього, - Рай ще ніколи не був такий прекрасний.

- Ой, що вона може розуміти у красі, - Рейвен знищила чергового янгола. - Вона ж просто миле янголятко. Нагадай, навіщо вона нам потрібна? - запитала дівчина Табріса.

- Тому що я допомогла вам втілити ваш план у реальність. Хто прошепотів кардиналу закликати Табріса і тим самим звільнити його? Хто підказав тобі, Табріс, знайти та навчати Рейвен? Хто знайшов мечі архангелів і хто змусив Гавриїла спуститися з небес? Це все я. Я вигадала весь цей план із захоплення Раю. Без мене ви були б уже мертві. Заради всього цього я зрадила свою сім'ю та своїх друзів.

- Та перестань! Ти сама хотіла їх усіх зрадити. Просто згодом ти зрозуміла, що тисячоліття тому, коли мене виганяли з Раю, ти припустилася помилки, що не пішла за мною. Ти вирішила залишитися зі своєю сестрою Катаель, матір'ю Анахіт. Адже ми могли з тобою давно правити цим світом, Адаель.

- Оу, то це твоя колишня? – здивувалась Рейвен. – Тоді, – руки дівчини спалахнули вогнем, – треба прибрати суперницю.

- Якщо хтось і вб'є Адаель, то це буду я, кохана. Вона мені не потрібна. Вже не потрібна. Та й я ніколи нічого не відчував до неї, як і до її сестри. Просто був шанс створити Анахіт. Щоправда, я завжди думав, що її матір'ю будеш ти, Адаель. Ти завжди була сильніша за свою сестру і розумніша. Але Рейвен має рацію. Треба прибрати тебе. Нічого особистого, - Табріс торкнувся Адаель.

- Ні! Адже я на вашому боці. Я вам допомагала.

- Завжди є ризик, що ти зрадиш мене, як і своїх друзів.

- Що? Ні, не зраджу.

- Прощавай, - Табріс спопелив Адаель. – На чому ми зупинились? Так, ми знищували Рай, щоб на його місці звести своє царство.

- Ти чудовий, - посміхнулася Рейвен і поцілувала Табріса.

***

Будинок Френкі. 22:03

- У нас все готово, - до Данте та Михаїла підійшов Олсен та Френкі.

- Чудово. За годину висуваємось.

- Пропоную влаштувати невелику прощальну вечерю, - запропонувала Френкі.

- Більшість із нас не потребує їжі, - відповів Михаїл.

- Я знаю. Це просто пропозиція. Забудь, - Френкі продовжила збирати свою зброю.

- Але ти маєш рацію. Вечеря чи невелика перерва на веселощі нам не завадить, – погодилася Данте.

- Френкі, організуєш? - запитав Михаїл.

- Питаєш ще. Звісно! - зраділа нефілім. – За п'ятнадцять хвилин чекаю на вас у холі. Олсене, ти мені допоможеш, - щаслива Френкі разом із чоловіком пішли.

- Знаєш, те, що ти зробила – дорого коштує. Мені й справді шкода, що через мої помилки страждаєш ти. Коли ми переможемо Табріса, твій Орден… Я знаю, що ти зможеш повернути йому колишню славу і допомогти змученим істотам і людям набути нового сенсу життя. За всім твоїм стилем жорстокого і зухвалого мисливця приховується доброї душі людина, яка одного разу оступилася, і тепер допомагає іншим уникнути таких самих помилок. Це вище за будь-яку похвалу, - Михаїл сховав свій меч і пішов.

- М-да, роками збудований образ почав руйнуватися.

***

- Він там сидить уже більше години, - до Данте підійшов Кріс. Дівчина спостерігала за Кемом, що сидів біля басейну. – Зайшов за повною пляшкою віскі і знову покинув нас. Може, ви з ним поговорите перед боєм?