Читати книгу - "Лівія з роду Воранор, Сафі Байс"

Коли із зіллям було покінчено, воно дивним чином набуло вигляду абсолютно прозорої рідини. Немов фокусник, відьма витягла звідкись із таємних глибин своєї стійки маленьку пластикову пляшку і вилила в неї вміст обох посудин. Пляшка виявилася повністю заповнена.
— Все, що треба зробити — вилити це на нього, — відьма поклала пляшку у паперовий пакет з логотипом у вигляді фігурно закрученої зеленої «Т» і тільки після цього простягла Лів. — Краще в обличчя, так швидше подіє. І самі будьте обережні. Усього кілька крапель здатні значно загальмувати вампірську реакцію. А вам знадобиться вся швидкість і спритність, на які ви тільки здатні.

Нарешті товар було отримано та оплачено. Алессіо зітхнув із полегшенням, коли вони покинули стіни «Травниці».
— Сідай за кермо, — скомандувала Лів. — Тепер ми їдемо до мого брата. Туди дорогу ти знаєш.
Вона сіла на сусіднє сидіння. І, вперше за весь день, відчула себе розслабленою. Щоправда, відсотків на вісімдесят, бо найскладніше залишалося попереду.
— Чи не занадто все просто? — натомість Алессіо був у сталевих кайданах напруги. І, здавалося, вони стискали хлопця сильніше й сильніше. — Приїхав, купив якусь рідину, поїхав, приспав вампіра. Не віриться мені...
— Не знаю, — відмахнулась Лів. Їй зовсім не хотілося думати, що щось не так. — Я бачила її думки, вона знала, що робить. Алессіо, це світ товарно-грошових відносин – заплатив – отримав. І все. Не накручуй себе. І мене заразом. Я збираюся поринути в роздуми про те, наскільки погано вчиняю по відношенню до свого братика.
«Але мені це не подобалося з самого початку. І зараз не подобається, й інакше бути не може», — пробуркотів подумки хлопець.
— О, гадаю, Андре теж не сподобається. І, тим більше, Артуру, — Лів любовно дивилася на пакет у своїх руках і водила нігтиком по краю.