Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Компанію на чолі з Калістою Селена не чекала, зате, дізнавшись з якою метою і кого привела відьма, від радості хіба що в долоні не плескала. Свій план подруга давно виклала, рецептів для початку Селена вивчила достатньо, облаштувати приміщення вдалося найкращим чином, і тільки робочих рук для справи не вистачало. На превеликий жаль жінок, ці руки були насторожені, перелякані, а ось деякі і зовсім нахабні. Всі вони були красенями, хоч і зовсім різними – мабуть, господарка борделя намагалася надавати товар на будь-який смак.

Зеленоокий блондин, від зовнішності якого, напевно, танули не один десяток жінок, поводився стримано і просто спостерігав за Калістою, хоча напруга в тілі видавала його нервозність. Та й зрозуміло чому, адже залишаючи чоловіків відьмі, єдине, що сказав Кіготь, було: «Це ваша нова господиня. Образете – живцем закопаю».

І що далі? Навіщо вони їй тут? Адже те, що їх знову продали і так зрозуміло. Звичайно, зараз ланцюги не сковували тіло, та тільки після наказу негласного голови міста, вони й не були потрібні. Слово Кігтя тримало набагато сильніше. Спроба втечі від нього була стовідсотковим самогубством. Так що залишалося мовчати, чекати вказівок, і не схибити перед новим господарем.

А ось високий блакитноокий брюнет із правильними рисами обличчя, спортивною статурою, зарозумілим поглядом і глузливою усмішкою, явно так не вважав, нахабно розглядаючи Селену, підморгуючи, навіть не підозрюючи, що цим підписує собі смертний вирок у очах Гора. І поки Селена червоніла і відводила збентежений погляд, горгулья повільно закипав, явно вирішуючи долю гостя, що зарвався.

А ось навіщо Кіготь відправив їй останнього, відьма досі не розуміла. Тому що чоловіком його називати поки що було рано, це виявився хлопчина з миловидною дівочою зовнішністю, довгим волоссям, зацькованим поглядом і тремтінням у тілі. І якщо перші двоє явно залицялися до жінок, то про те, що творили з цим хлопчиком, не складно було здогадатися. І запропонована робота йому явно не підходила.

- Що ж, для початку, думаю, нам треба познайомитися. Працювати доведеться разом, тож дружні стосунки бажані. Звати мене Хлоя Рейно, а жінку, на яку ваш друг слини розпустив, Селена Крост, - усміхнулася, підморгнувши «темненькому». - А ось той чоловік, який уже від злості зуби стер - залицяльник Селени, Гор, який насправді вб'є того, хто її пальцем чіпатиме. Я, до речі, проти не буду, так що давайте жити дружно і дотримуватись рамок. Із цим все зрозуміло?

- Так, - відповів блондин, стримано киваючи. Мабуть він серед них був головним, ну або просто розсудливим.

- Жити будете тут, кімнати вам покаже Гор. Він тепер – ваш безпосередній начальник, – кивнула у бік заспокоєного горгульї. Хоча була впевнена, тему загравань та залицяння він із ними ще обговорить. Отже, розглянувши чоловіків і посміхнувшись, підморгнула Селені:

- Непоганий матеріал, чи не так?

- Якщо їх впізнають, репутації закладу – кінець, – зітхнула жінка, кусаючи губи.

- Тут ти маєш рацію. Але цю проблему можна вирішити.

- Хлопець не підходить, - озвучила мої думки Селена, розглядаючи хлопчика, що здригнувся. – Спілкування з жінками – явно не його ремесло.

- Я ж казав, що нас і тут повіями хочуть зробити! - голосно гаркнув брюнет, вискалившись. - Може вас прямо тут задовольнити?! Як саме ви любите? В якій позі?!

Гарчання, що Гор насилу стримував, дало ясно зрозуміти - з цим гонором потрібно терміново щось робити, та й порозумітися з хлопцями не завадило б. Он як бідолажки нервують, очима виблискують, дрібний так взагалі вже готувався до припадку.

- Мовчи, - кинула відьма брюнету, випустивши магію і використавши своє улюблене заклинання.

Тієї ж миті губи чоловіка зрослися, наче рота й не було. Для людини незвичного і необізнаного в чаклунстві – моторошне видовище, а відчуття так і зовсім страшні. Ось і брюнет шарахнувся, хапаючись за обличчя і судомно намагаючись намацати зниклі губи, замичав і позадкував, вводячи в ту ж паніку своїх друзів по нещастю.

- Ну, то що, поговоримо спокійно чи далі психуватимеш?

- Поговоримо, - напружено відповів блондин, висловлюючи загальну думку, під звуки тихого реготу Гора.

- Представтесь.

Цього разу зухвальство нікому не заважало, звичне «а як би ви хотіли мене називати, пані?», не зривалося з язика.

- Мене звуть Крістоф, ім'я мого запального друга - Габріель, а «непідходящий хлопець» - Лео. Я перепрошую за нашу нестриману поведінку, але все ж, щоб уникнути непорозумінь, хотілося б дізнатися, для чого ми тут і яка наша подальша доля?

Каліста не втрималася, посміхаючись і потираючи руки від його тиради - треба ж, як натренували хлопця, навіть причепитися нема до чого.

- Ви працюватимете в кафе, яке ми з Селеною та Гором збираємося відкрити, а також жити в трактирі і отримувати зарплатню. Згодом, зможете купити своє житло, створити сім'ї. Знущатися з вас ніхто не збирається. А ось ваші навички у звабленні жінок нам знадобляться. Орієнтовано заклад на жіночу аудиторію. Ваше завдання не лише обслуговувати їх, а й спілкуватися, радувати слух, робити компліменти, цікавитись життям, проблемами. Коротше кажучи, фліртувати та догоджати. Може іноді витягувати інформацію, але акуратно.

Майже на хвилину чоловіки завмерли, явно очікуючи почути спростування цих слів, сміх та знущання. Але їх не було.

- Нам треба буде спокушати жінок? – важко дихаючи, нагадав Крістоф про наболіле.

- Це не тільки не заохочується, я особисто вас штрафуватиму за перетинання рамок пристойності! Хочете чудово провести вечір, знайти супутницю на ніч або завести роман – будь ласка, але робіть це за межами кафе. Тут ви – елітні офіціанти, можливо, помічники на кухні та по дрібницям, це вже як знадобиться. Гор візьме над вами шефство. Пізніше ми поговоримо про все докладніше. А зараз я приведу вас до ладу, а ви мені дещо пообіцяєте.

 Далі Каліста влаштувала справжній показ мод, змінюючи зовнішність чоловіків так, що навіть рідна мати не впізнала б. Красенями вони залишилися, але з новими стрижками, іншим кольором волосся, очей, трохи відкоригованими носами чи вилицями.