Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Закриваючи очі і представляючи їх у новій формі, відьма просто посміхалася від задоволення, такими «цукерочками» вони мали стати.

А поки, отримавши клятви від хлопців про нерозголошення інформації, важко зітхнула, спостерігаючи зблідлі, перелякані обличчя. Звичайно, тепер хлопчики починали розуміти, з ким їм пощастило мати справу, і це явно не тішило. Страх співпраці з чорною відьмою трохи переважував навіть трепет перед самим Кігтем. Ну що ж, доведеться якось та звикнути. На жаль, з їхніми ніжними почуттями Калісті носитись було ніколи. Так що наступні кілька годин вони обговорювали особливості роботи офіціантами, що таке – офіціант, та багато тонкощів жіночої психології, що могли допомогти чоловікам у спілкуванні з клієнтками. В їхньому обличчі Каліста збиралася поєднати професію офіціанта та таланти хостів, але як би вона не намагалася, тільки двоє чоловіків ідеально підходили на цю роль.

- Що ж з тобою робити, малий? - зітхнула, дивлячись на Лео, що навіть з короткою стрижкою і секс-тюнінгом не був схожий на мачо. Дитина, що з нього взяти. Та й у спілкуванні надто зажатий. А зараз, відчуваючи на собі оцінюючий погляд «господині», і зовсім тремтів, як осиновий лист. - Селено, може його до тебе на кухню? Помічник все одно потрібен, одна ти не потягнеш таке навантаження, а з нього і клятву можна взяти, та й гарний кухар зможе заробити багато грошей, якщо справа піде в гору.

- Я не проти, - усміхнулася Селена хлопчику. - Ти як, хочеш зі мною на кухні солодощі готувати?

- Як накажете, хазяйка, - несміливо усміхнувся хлопчик у відповідь.

- А ось із цим зверненням «хазяйка» та іншими «титулами» зав'язуйте якнайшвидше. Видає ваше минуле, - спохмурніла відьма, окинувши поглядом втомлених чоловіків. - Гаразд, решту обговоримо потім. А поки що нам не завадить виспатися. Та й хлопчиків розташувати треба.

На «хлопчиків» Крістоф та Габріель здивовано підібралися та фиркнули. Образилися, чи що? Та тільки інакше Каліста мало кого сприймала, з висоти прожитих років. Але хто ж їм розповість, що в тілі вісімнадцятирічної дівчинки знаходиться досить стара відьма.

                                     ***

В цей момент втомлений і магічно виснажений придворний маг Лейтон Росс важко видихнув, зачиняючи важкі двері в'язниці. Це місце останні кілька років він відвідував із завидною регулярністю. А все тому, що тут знаходилися не звичайні злочинці, а одержимі злі створіння, що були схожі тварин – нечисть вищого рівня. На жаль, знищити сутності Лейтон не міг, як не намагався, а ось стримати та приспати – так. Зараз усі вони були ув'язнені в клітках, не в змозі вибратися, поки він живий. У цьому й було завдання Лейтона - не дати їм знищити місцевих мешканців та саме місто, не випустити погань, поки не знайдено спосіб їх здихатись. Але вічно це продовжуватися не могло…

Тому, прямуючи на раду з безпеки, Лейтон мріяв хоч про кілька днів відпочинку. Але звістка про те, що король разом зі своїм численною свитою повертається до палацу, сколихнула всіх вельмож та служителів міста. Особливо – раду з безпеки, що була зібрана саме зараз і вибухнула обговореннями безладів.

- …коли король прибуде, то не розбиратиметься з бандою Кігтя, це доведеться все одно робити нам! - обурювався герцог Кортен, що ніяк не вгамовувався, бризкаючи слиною праворуч і ліворуч. Маючи неабияку владу в місті та вищий дворянський титул, герцог відчайдушно не хотів ділитися ні грошима, що спливали з-під носа, ні владою. - Ублюдка вже вважають головою міста, а його зграя росте і скоро замахнеться на короля! Ось побачите, запам'ятаєте мої слова! Давити його потрібно і якнайшвидше!

- Не такий він і поганий, цей Кіготь, - фиркнув, знизуючи плечима, віконт Баррет, начальник таємної поліції. – Людей організував, до справ прилаштував, зауважте, цілком законним шляхом, а нещодавно у борделі порядок навів. "Божественна троянда", згадайте, герцог, ви повинні знати.

- На що ти натякаєш, щеня?! - вибухнув Кортен, трусячи своїм худосочним тільцем.

- Та що тут натякати, шановний, ви ж туди як до водопою бігали, чи думаєте, мої хлопці свої сухарі даремно жеруть. Облаву готували на цей бордель якраз за тиждень. Приємні та потрібні люди збиралися зайти. Кіготь нам звичайно справу зіпсував, та одне тішить - судити ваші судді нікого не будуть і не випустять за хабарі та відступні! Всіх на клапті порізав і за це йому спасибі. Тож кого ще тут давити треба, це питання відкрите!

- Ось бачите, він самосудом займається, людей вбиває безкарно! Я його засаджу і на пласі підвішу!

- А ви спершу доведіть, — розреготався віконт Баррет, виблискуючи білозубою посмішкою. - Чи ви думаєте, я вам докази надам?

- Ах ти, дрібний, мерзенний вилупок…

- Обережніше, герцогу, - тихо прогарчав придворний маг, холодом огорнувши всіх присутніх. – Навіть таким високопоставленим дворянам, як ви, доведеться відповідати за власні слова.

Шиплячи і стискаючи від злості кулаки, герцог опустився на стілець, намагаючись заспокоїтися. Двічі Росс не попереджав, цю його звичку він засвоїв ще років п'ять тому, коли вчасно не вгамував істерику на адресу Лейтона, а потім, догори ногами хитався на палацовій люстрі. Цієї ганьби він йому досі не пробачив.

Маг же спокійно відкинувся в кріслі і продовжив слухати суперечки радників, які обговорювали безпеку вінценосного сімейства. Але ні приїзд короля, ні сварки дворян не хвилювали Лейтона Росса так, як те, що відбувалося за межами їхніх очей. І тепер він спокійно розглядав графа Ворана, що розташувався навпроти, за яким увесь цей час стежили його люди. Про те, що сталося з ним після привороту дружини, маг уже знав, як і про участь доньки Тінелі у виклику відьми. Навіть про його таємну зустріч з баронесою Лессан Марсі, що навідріз відмовилася говорити про стару чаклунку. Тепер за нею стежили не лише люди графа, а й його відьми.

- Як же він мене бісить, - гарчав віконт Баррет, дивлячись у слід герцога Кортена, що віддалявся.