Читати книгу - "Тільки твоя, Лія Роуз"

Антон не дивився на той дурнуватий гриб. Він спостерігав, як спланував маленький березовий листочок Вірі на волосся. Наблизився до дівчини, і вона автоматично відступила до берези, впираючись спиною в білий стовбур.

- Що ви робите? – пошепки запитала дівчина, забувши про гриби, і все навколо. 

- Листочок, - невпопад відповів Волков, доторкнувшись пальцями до її волосся.

- А я вас розкусила, - нервово посміхнулась Віра. – Ви маніяк, заманили мене в ліс, і хочете зґвалтувати!

- А ти проти? - Антон зробив ще один крок, до Віри, відрізаючи їй шлях до втечі. В штанях у нього напружилось і занило. В ніздрі забився запах її тіла, і в голові почало паморочитись.

- Ні, - видихнула дівчина, і облизала пересохлі від нервів губи.

Вони дивились один одному в очі, і розуміли, що хочуть одного і того ж. Гарячого, пристрасного сексу. Опинитись на одинці, в одному ліжку, шкіра до шкіри, губи до губ, подих до подиху. 

- Як добре що наші бажання співпадають, - ледь торкаючись Віриних губ прошепотів Антон. І поцілував дівчину, не в силах опиратись своєму бажанню.