Читати книгу - "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"

Вікна запотіли. Люди — як з фільму 2005 року. В кофтиках, з термосами, з вічними сумками. Мене це заспокоїло.

Я дістала з кишені останній лист Славіка. Той, що ще не читала. Відкрила. Там було:

«Твоє минуле — не ворог. Воно — твоя дорога. Але не обовʼязково їхати по ній ще раз. Можна просто попрощатись.»

І я посміхнулась. Бо ніби він знав, куди я їду.

Місто зустріло мене сірою хмарністю і запахом мокрого асфальту. Але я не шукала романтики. Я шукала завершення.

Зайшла у двір старої рекламної агенції, де колись працювала. Все змінилось. Інша табличка. Нові вивіски. Але десь під землею тут досі лежав мій біль.

Я не стала заходити. Просто постояла. Подивилась на вікна. І всередині не ворухнулось нічого.

“Все. Цей офіс — більше не моя рана. Це просто будівля.”

Далі — кафе, де ми з Антоном колись сміялись. Колись. Я сіла за той самий столик. Замовила каву. І дістала свій блокнот.

Написала:

«Я відпускаю не тебе. А ту себе, яка тебе любила. Вона вже не тут. І не повернеться. І я більше не чекаю. Я йду.»

Повертаючись назад, я отримала повідомлення від Славіка:

«Я купив тобі горіховий чай. Бо знаю, що його в нас не продають, а в тебе був улюблений. Просто скажи, коли буде безпечно залишити на порозі.»

Я відповіла:

«Завтра. І заходь, якщо захочеш. Я вже не боюсь. Тільки не тисни. Просто будь.»

Коли я вийшла з автобуса в рідному місті, знову відчула щось нове. Не полегшення. Не ейфорію. А чіткість. Я знала: я вже вдома. І не тому, що повернулась. А тому, що більше нікуди не треба тікати.

Вдома все було на місці. Кіт зустрів мене обурено. Ліза — обіймами. А на столі лежала ще одна коробочка. Без записки. Але з теплом.

Я відкрила її. Там була чашка з написом: «Ти — мій спокій у шторм.»

І я зрозуміла, що тепер можу дозволити собі бути коханою. Не рятівницею. Не героїнею. А жінкою, яка просто приймає.

А вночі, коли все затихло, я почула тихий стукіт. Не в двері. В себе всередині. І зрозуміла — пора зробити дзвінок, на який не вистачало духу вже три роки.