Читати книгу - "Ейнар.Чаклун, Оксана Маркова"

 ***
Двері відчинилися і, перш ніж встигли розгледіти обстановку в церкві, в нас вже летіло щось гостре. З дзвінким звуком Темне Полум’я не просто відбило атаку, а й  відправило кинджал назад в політ. 
Почувся стогін.
Ейнар клацнув язиком.
– До чого прикре самогубство! – Мовив він зі зневагою.
Меч в його руках задрижав, наповнюючись  магією. Відтінок леза став багряним, нагадуючи справжню кров. Або ж це було бажання пролити чиюсь кров.
Я в бійках ніколи не брала участь і, буду чесною, у мене вкрай погана реакція через поганий зір. Один неправильний рух, окуляри або впадуть, або розіб'ються. З моїм великим мінусом  зможу хіба що хаотично оборонятися. 
Просто стояти за спиною Ейнара теж не здавалося хорошою ідеєю. Бо купка демонів  стрімголов гайнули в його бік, а я плавно зробила пару кроків в сторону. У той момент ледь не злилася зі стінкою, побоючись зайвий раз дихати.
Озирнулася навколо. А чому так темно? Зверху – майже під стелею –  знаходилося три маленьких віконця, але  хтось наче заблокував попадання сонячних променів через них.  Єдиним джерелом світла залишилися  свічки в кімнаті та меч, який мерехтів червоним в напівтемряві.
Мимоволі погляд послідував за рухами меча. Не знаю, як Ейнару вдавалося з такою швидкістю відбивати запеклі атаки, ухилятися, вправно наносити нищівні удари по суперникам і при цьому виглядати так, ніби він  ще не докладає особливих зусиль. Ніби теперішня битва лише розминка.
А. Ні, стривайте. Помотала головою. Не час думати про крутість хлопця. Маю уважно слідкувати за ситуацією та в разі чого допомогти. Наприклад, збити з ніг отого зліва, який підло намагається підкрастися до Ейна. Для цього спочатку увімкнула магічний зір та, озирнувшись навколо, запитально підняла брови. Вони усі одного виду? Інакше чому нагадують клонів Кирила Чорного з щупальцями за спиною?
Шкода. Не поповнила власну енциклопедію побаченої нечисті.
Накреслити символ в повітрі було нескладно, але я очікувала, що атакуюче заклинання допоможе ненадовго вивести з ладу демона. Натомість в нього полетіла іскра, яка більше нагадувала укус бджоли. Він повернув голову в мій бік. Від його скаженого та моторошного погляду волосся на потилиці стало торчма. Він ще й зашипів собі під носа щось, коли почав рух в мій бік.
От прокляття. Тільки розізлила, тим самим привертаючи його увагу. 
Та моя рука виявилася швидшою і допомогла втілити в життя нещодавні погрози Ейнара. Щоправда, він погрожував зовсім іншому демону. Але, яка різниця? Автоматично накреслений символ відправив хрестик в політ. Одна мить і предмет був притиснутий до лоба.
Його дія на нечисть справді нагадувала сцени з містичних серіалів. Єдине, освячений хрест не просто обпікав шкіру, а випалював її до самої кістки. Неприємний запах горілого м'яса вдарив в ніс. Я заклякла, розгубившись. А далі що?
Поки я намагалася відшукати підходяще рішення, чоловік  продовжував несамовито волати. В якийсь момент його ситуєт  почав двоїтися, показуючи істоту з витягнутими ногами й руками. Уся шкіра на його тілі була зморшкуватою та буквально за лічені секунди 《поплила》 вниз, звисаючи. 
Жахливе видовище припинилося через секунд десять. Нечисть зникла, а тіло чоловіка з глухим стуком впало долі. Хрестик валявся поряд. Можливо, як знаряддя для самозахисту воно непогане, однак, на ньому залишилися сліду чужої крові та плоті. З відразою скривилася. Нізащо не візьму його назад до рук.
Так, я гидувала. В таких випадках потрібно мати при собі з десяток подібних хрестиків, а не носитися з одним.
Чогось не продумав Ейнар цей момент.
– Все? – саму себе запитала я, роздивляючись непритомне тіло.
Чи можна назвати те, що сталося хвилину тому екзорцизмом? Чи таким чином лише приспала його? Запитаю потім у Ейна, а поки...
Я підняла погляд, збираючись глянути, як там справи у мого хлопця, аж раптом від переляку притиснулася назад  до стіни та голосно виругалася:
– Дідько! 
Поряд зі мною зібралося вже п’ятеро демонів. Одним залякуванням у вигляді загрозливого вишкіру не обмежилася справа. Вони атакували усіма можливими способам: щупальцями, кидали шматки чорного слизу(тут я спантеличено намагалася второпати, де вони його беруть, бо запас подібного добра все не закінчувався), а одна жінка навіть занесла руку для рішучого удару і з розгону побігла на мене. 
Серйозно?! Жіночка, ну увімкніть мозок! Чи це новий рівень дурості?
Хоча нинішній бар’єр здавався майже прозорим і ніяких червоних літер не літало навколо, проте, його вистачало для захисту. Ніхто з цієї п’ятірки не зміг пробитися всередину, а слиз просто стікав по стінках бар’єра на підлогу.  
Наступної миті усі наочно побачили результат невдалого рішення. Кулак жінки, навколо якого зібрався слиз, наблизився критично близько до магічного бар’єру і там же зупинився. Вона застигла в такому положенні, в темних очах відбився жах, після чого щупальці поступово розвіялися, а її тіло впало без свідомості.
Піддалася вперед. Очманіти! За хвилину позбавилася від одного з них, при цьому, не докладаючи ніяких зусиль. Клас! Давайте перейдемо одразу до інших? Підняла погляд на майбутніх жертв, які не звертали особливої уваги на самовбивцю і продовжували атаки.
В будь-якому разі, завдяки хорошому захисту, у мене є час сконцентруватися та згадати атакуючі заклинання.
《 – А, ні, немає часу. – З жалем зрозуміла я, спостерігаючи за швидким наближенням Ейнара》.
Він на ходу дістав з пластини піхви  і гостре лезо меча було сховане. Чому? Я дійсно не розуміла, особливо враховуючи кількість нечисті навколо мене. Хіба меч не знадобиться прямо зараз?
Довго чекати відповіді на запитання не довелося. Перший удар прийшовся по спині одного з чоловіків. Його повалило  вперед – на бар'єр – і тоді ж прийшло розуміння, що жіночці ще пощастило, бо цей екземпляр в прямому сенсі перетворився на купку попілу.
Реально. За одну мить осипався на підлогу.
Я шоковано відкрила рота. Мабуть, свого часу зомбі не настільки здивували, як оці фокуси.
А тим часом Ейнар щосили гамселив іншу нечисть. Комусь дістався удар піхвами в живіт, комусь в бік або спину, а комусь непощастило отримати повний набір. Ще один підкрався з-за спини і мій попереджувальний вигук прийшовся якраз на момент удару рукояткою меча по переніссю демона. Кров хлинула з його носа, проте, ані краплини не встигло впасти на підлогу. Ейнар нарешті витягнув меч. Швидкий та різкий помах котрим змусив суперника зігнутися від болі. Та видимих ран на тілі людини Темне Полум'я не лишило. Ейн раніше згадував, що багато залежить від типу атаки і насичення леза магією. Примарна атака застосовується, коли ви хочете знищити нечисть, не пошкодивши при цьому людську оболонку.
– Хто ти? – з останніх сил просипів демон. А наступної миті впав без свідомості. 
З байдужим виразом обличчя Ейнар відвернувся, залишивши його без відповіді. Я не встигла й оком кліпнути, як риси обличчя чаклуна пом'якшились під час нашої зустрічі поглядами. 
– Пробач, затримався.
– Та все ок. І  десяти хвилин не минуло.
– Зарано розслаблятися. Друга хвиля наближається.
Друга хвиля чого? Озвучити питання мені не дав гуркіт зі сторони вхідних дверей. Я застигла на місці. О, ні. То минула купка демонів була лише початком. 
– Ти вбив стільки наших братів. – З холодною люттю в голосі почав хтось видавати шаблонні фрази лиходіїв з фільмах. – Наша помста буде страшною!
Я не могла перемогти свою цікавість і визирнула з-за плеча Ейнара. Оце так. Чоловіки та жінки заходили всередину якимось нескінченним потоком.  Гм. А битися вони як зібралися? В тісному просторі така кількість люд...пробачте,  демонів. Чи план помсти складався з того, щоб нас просто задавити в цьому натовпі.
З губ Ейна раптом зірвався смішок, чим привернув увагу усіх присутніх. 
Запитально підняла брови.
– Тобі варто попрацювати над прихованням думок. – Пояснив він свою реакцію, усіляко намагаючись приховати усмішку.
Я ледь не задихнулася від обурення. Він читає думки під час такого напруженого моменту?! 
Та не я одна знаходилася в такому стані. Демон, який пообіцяв страшну помсту, закипав. Мабуть, спочатку збирався покрасуватися перед усіма, штовхаючи свою  промову. А Ейнар ніяк не реагував. Не дивно, що він злився. 
 Куди смішнішими здавалися його поплічники. Стоять і слухняно чекають команди напасти. Цивілізовані.
Ейн аж занадто сильно стискав губи, але врешті-решт не зміг стримати сміх. Кинула на нього нищівний погляд. Мої думки здаються йому настільки смішними?
Гнів головного зі зграї демонів вийшов з-під контролю. Він махнув рукою. А ось і знак для інших.
– Сьогодні твій кіне...
Договорити йому не дали. Навіть не озираючись, Ейнар різкими швидкими рухами намалював символ для заклинання мовчання і відправив його собі за спину. Губи балакучого типа злилися в одну лінію, а мені в руки раптом вклали Темне Полум’я зі словами: 
– Перша практика завжди важка. Я допоможу. У нас тут є вдосталь тренувального матеріалу.
– А?
Він же не збирається..?
Темрява потягнула головного балакуна прямісінько до нас. Ейнар махнув рукою. Під натиском чужої магії чоловік опустився на коліна, але його очі продовжували горіти жагою помсти. Навіть не так! Він бажав роздерти нас на клапті!
Чисельністю демони переважали і коли вони заметушилися, то наступ такого натовпу виглядав лякаюче. Та все ж, нечисть програвала в силі. Ніхто з них не в змозі був пройти навіть один захисний бар’єр, а деякі вже встигли повторити долю попередніх самовбивць або ж свого лідера, бо намагалися провокувати словами. Врешті-решт, вони були змушені мовчки спостерігати за подальшим розвитком подій. 
– Атакуюче заклинання, чи примарна атака? – Спитав Ейн таким тоном, наче просив обрати між цукеркою і печивом.
...Ні. Все-таки збирається. 
Збентежено стиснула пальці навколо рукоятки. Долоні відчутно спітніли. Я тривожилася, бо після невдалої спроби самостійно начарувати атакуюче заклинання відчувала невпевненість. Чи не варто пригальмувати з практикою? Я навчатися почала зовсім нещодавно, а від мене вимагають видавати результат мага з досвідом.
Пальці вже хотіли розтиснутися і, мабуть, в той момент Ейн помітив сумніви на моєму обличчі. Його рука лягла мені на лікоть, зупиняючи.
– Ні! – Одне слово прозвучало, як наказ не відступати. Його очі  блиснули злісним вогнем. – Колись мене не буде поряд. У нас є чудовий приклад з сімейством Чорних. Не дивлячись на попередження, вони можуть знову прийти в дім твоєї сім'ї. Що ти будеш тоді робити? Поліцію викликати? Чи може права їм ще зачитаєш?
Він має рацію. Без вмінь та знань легкою мішенню стане уся родина, а не тільки я. Йти довгим шляхом немає часу. Практика допоможе оволодіти потрібними навичками швидше. Тим паче, під керівництвом такого могутнього чаклуна. Не всім так щастить.
Розмірковуючи над його словами, я деякий час мовчала і, мабуть, Ейн сприйняв це за відповідь. Хлопець втомлено зітхнув.
– Побудь тут. Я закінчу з демонами і повернуся.
Він розвернувся, збираючись пройти крізь бар’єр, але я вчасно притримала його за руку.
– Стривай. – Зробила великий вдих перед тим, як промовити: – Примарна атака. Навчи мене примарної атаки.
– Коли вже закінчите? Виходьте! Давайте нормально битися! Мені вже сотня років, а я повинен займатися нісенітницями й спостерігати за любовним шоу малолітніх дітей.  – Сплюнув один з демонів за бар’єром.  
– Замовкни! 
– Замовкни! – в унісон ми гаркнули на нього.
Певно, з запечатаним ротом ходити він не поспішав і замовк без допомоги магії. 
Ейн запитально глянув на мене.
– Ти певна? 
– Більш, ніж.
– Тоді підійми меч. В останню мить перед ударом ти повинна потягнути з нього якомога більше енергії і направити усю її в лезо. Воно повинно стати червоним і, водночас з тим, майже прозорим.
–  Здається, ми вчасно! – пролунав знайомий голос зі сторони вхідних дверей.
Усі присутні, як по команді, повернули голову туди.
Така кількість уваги змусила Олега ніяково прокашлятися. Він легковажно махнув рукою.
– Так, знаю, я красунчик! – самозадоволено почав він, та поштовх в бік змісив його замовкнути.
Його напарник – Ігор – відштовхнув його в сторону, після чого наказав припинити ляпати дурниці.
– Все ок? – звернувся він до нас з Ейнаром.
Чаклун тільки кивнув, а мені сказав не відволікатися. Тож, поки я, під керівництвом Ейна і під захистом амулета, опановувала примарну атаку , його колеги самотужки билися з демонами. Через це почувала себе незручно. Можливо, йому варто приєднатися до них? Так правильніше.
« – Завершимо з навчанням одного прийому, а тоді скажу Ейну допомогти їм! – Подумки вирішила я».  
Втім, не дивлячись на те, що я уважно слухала Ейнара, старанно виконувала усі накази і діяла виключно під його наглядом, з першої спроби не виходило досягти успіху. Ані з другої спроби, ані с третьої. Прокляття! Меч ніяк не ставав прозорим! Бісить! 
Мабуть, роздратування піднялося до занадто високого показника і я не була емоційно стабільна, як належить під час використання магії, проте, це зіграло мені на руку. Лезо надзвичайно швидко увібрало в себе енергію, яку я розподілила по ньому і дозволило побачити напівпрозорий червоний колір. Тоді ж мою руку з мечем направили в бік демона, який вже до цього був знерухомлений. 
Лезо пройшло повністю крізь тулуб і на якусь мить я ніби почула стогін і вереск. Варто було мечу завершити свою справу з відправленням демона назад до пекла, як тіло впало без свідомості мені до ніг.
Скільки часу зайняло досягти успіху, а діло виявилось на три секунди!
- Я зрозуміла помилку. Давай спробую ще раз! – Відчула неабиякий прилив енергії. Хотілося довести до ідеальності це вміння. А ще я раптом забула про свій намір відправити його боротися пліч-о-пліч зі своїми колегами.
Тренування провели ще на трьох демонах,  аж поки Ейнар не кивнув задоволено. Наступної миті він запропонував перейти до зіткнення з вже рухомим демоном, але його слова обірвалися і він похмуро глянув кудись. Я послідувала його прикладу.
Мої очі нагадували п'ять копійок від побаченого. Усе навколо було розтрощено,  валялися тіла, а неподалік від нас напарники Ейнара по команді зачистки продовжували вовтузитися з залишками нечисті.
Ого. Це наскільки я захопилася, що не звертала уваги на оточуючу обстановку? 
Ейнар байдуже ковзнув очами по фігурам Ігора та Олега, після чого з претензіями (а ще чулося відлуння розчарування) в голосі заговорив до них: 
– Чому ви так швидко закінчили? Демонів не лишилося.  
Олег додав контрольний магічний удар в груди демона і той відрубився. Темний маг втомлено підняв голову, подарувавши Ейну спопеляючий погляд.
– Чувак! Ти покликав нас для важливого завдання, а сам влаштував романтичні ігрища зі своєю дівчиною!
Про романтичні ігрища повна маячня, та все ж, червоніти почали не тільки мої щоки, але й шия. Хотілося заритися прямо в землю на найближчі тижні, втім, я боялася зайвий крок зробити в цьому хаосі.
А от обличчя Ейнара нагадувало покер фейс. Він ще й з діловитим виглядом заперечив: 
– Ти не правий. Романтика у нас запланована трохи пізніше. 
– Кому це взагалі цікаво? Я може теж хотів сьогодні влаштувати побачення! - Пробуркотів собі під ніс маг. 
– Ну. Якщо швидко закінчите тут - встигнеш.
– Кажеш так, наче ти з нами не в одній лодці. 
– В одній. Просто у мене заплановано побачення. Залишитися і допомогти не зможу.
У нього зовсім ніякого фільтру немає? Нащо згадувати про побачення? Не міг вигадати хоча б щось інше? Мої щоки в той момент почервоніли від зніяковіння. Та разом з тим було цікаво дослухати їхню розмову. Куди приведе самовпевненість Ейнара та його бажання усіма командувати? Через це не стала влізати в розмову. 
Тут підійшов Ігор. Стихійник встиг розправитися з демоном, швиденько зняти наслідки битви і одразу за допомогою пориву вітра прочистив собі шлях до нас. Все це він зробив за пару хвилин. От у кого з таймінгом все добре. Певно, у нього ніколи дедлайни не горіли.
– Гей! Мало того, що ти знову нас витягнув на роботу в вихідні, так ти хочеш нас залишити розбиратися з наслідками!
– А що вас не влаштовує? - Ейнар здавався спантеличеним.  – Я вам приніс на блюдечці велике кубло Падальщиків. Основне завдання виконали ми з Ксюшею, а ви прийшли під кінець. Чому б вам не завершити тут справи? Нагороду поділимо порівну. 
Ігор зробив декілька глибоких вдихів та видихів. Мабуть, шукав в собі сили для заспокоєння. 
– Гаразд,  Ейнаре, гаразд! Але ми знаємо тільки поверхньо про нечисть в церкві. Звіт на тобі. – Дістав Ігор з сумки ноутбук. 
– О. Про це теж не хвилюйся! 
Чаклун викликав Еліну і тут же вручив їй ноутбук. Зверху ще лягла камера. Сьогодні документацію буде заповняти однозначно не він. 
– Переглянь відео. Напиши, що перед цим я прийшов в церкву зі своєю дівчиною, виявив тут демонів і, перед початком бійки, викликав підмогу. 
– Босс,  ви знову користуєтесь владою!
На її обурення Ейнар хмикнув.
– Та невже? Хіба не знаєш, що кусок хліба...а, ні, чекай!..не те!...потоки енергії ти не дарма отримуєш?  Чи мені урізати твою зарплатню? 
Зрозумівши правильно ситуацію, з приклеєною посмішкою на обличчі Еліна всілася поряд з перевернутою лавою та відкрила ноутбук. 
– Що ви, босс! Я все зроблю! В найкращому вигляді! 
– Ось бачиш? - Звернувся він до Ігора, самозадоволенно знизавши плечима. – Все готове. Еліна напише звіт. 
Так, найкращий бос той хто правильно вміє делегувати свої повноваження!
– А, отам, - показав він на двері, – висять ще двоє. Заберіть їх на допит.