Читати книгу - "Стів Джобс"

книгу про Apple І став партнером у фірмі Sequoia Capital із Доном Валентайном) відмовився від неї, стверджуючи, що його стаття була «перекручена, відфільтрована й отруєна бензолом пліток редактором у Нью-Йорку, завданням якого було робити замітки про неперед-бачуваний світ рок-музики». У статті містилася цитата Бада Трі-бла про «ефект викривлення реальності» і зазначалося, що «час від часу Джобс міг розплакатися на зборах». Але найкраща цитата напевно була від Джефа Раскіна. Джобс, як говорив він, «став би чудовим королем Франції».

Збентеженню Джобсу додавало й те, що у часописі з’явилася згадка про його доньку, яку він не визнавав, — Лізу Бреннен. Він знав, що це Коткі розповів про Лізу, і вилаяв його на виробництві Macintosh перед усіма працівниками.

- Коли репортер із Time мене запитав, чи є у Стіва донька Ліза, я відповів, що так, звичайно, - пригадував Коткі. - Друзі не дозволяють своїм друзям заперечувати, що вони є батьками своїх дітей. Я не збираюся дозволяти своєму другові поводитися, як козел, і заперечувати своє батьківство. Джобса це дуже зачепило, він страшенно лютував і при всіх сказав, що я його зрадив.

Але найдужче Джобса образило те, що його не обрали Людиною року. Згодом він мені розповів таке:

Time вирішив запровадити звання «Людина року», а мені було 27 років, і подібні речі були важливими для мене. Я вважав, що було б круто опинитися на обкладинці часопису. Вони відіслали Майкла Моріца, щоби він написав про мене. Ми були однолітками, а я вже домігся успіху і бачив, що він заздрить. Він і написав ту жахливу статтю, а редактори в Нью-Йорку, прочитавщи той матеріал, сказали: «Ми не можемо зробити цього чоловіка Людиною року». Було по-справжньому боляче. Але для мене це стало хорощим уроком. Це навчило мене ніколи наперед не захоплюватися подібними речами, а особливо у пресі, яка є цирком. Вони прислали мені номер швидкісною поштою, і пригадую, що відкривав пакунок, очікуючи побачити свою мармизу на обкладинці, але там було зображення комп’ютера.

Я тоді подумав: «Що?!». Потім почав читати статтю, і вона була настільки жахливою, що я розплакався.

Насправді немає фактів, які б доводили, що Моріц заздрив чи навмисне зробив неправдивий матеріал. І Джобса тоді навіть не збиралися називати Людиною року, незважаючи на те, що він на це сподівався. Старші редактори того року (я був на той час молодшим редактором) уже давно вирішили обрати комп’ютер, а не людину, і вони кілька місяців тому отримали завдання, що світлина архітектурного мистецького виробу від відомого скульптора Джор-джа Сіґала має прикрашати першу сторінку. Тоді редактором часопису був Рей Кейв.

- Ми ніколи навіть не розглядали кандидатури Джобса, - говорив він. — Комп’ютер неможливо персоніфікувати, і тому ми вирішили обрати неживий предмет для обкладинки журналу.

Apple запустив Lisa у січні 1983 року - за рік до того часу, коли був готовий Macintosh, — і Джобс вівдав п’ять тисяч доларів, на які він бився об заклад із Каучем. Хоча Джобс і не був у команді зі створення Lisa, він, як голова Apple /людина з обкладинки, вирушив до Нью-Йорка, щоби зробити рекламу проекту.

Він навчився у свого фахівця з піару Реґіса Мак-Кени, як роздавати ексклюзивні інтерв’ю у драматичній манері. Репортерів проводили на годинне інтерв’ю з ним у номері готелю «Кар-лайл» по черзі. У номері на столі, серед зрізаних квітів, красувався комп’ютер Lisa. Згідно з рекламним планом, Джобс мав фокусуватися на Lisa й не згадувати Macintosh, адже розмови про Macintosh могли знизити цінність Lisa. Але Джобс не міг утриматись. У більшості статей, базованих на його інтерв’ю того дня — в Time, Business Week, Wall Street Journal і Fortune, — згадувався Macintosh. «Пізніше цьогоріч Apple випустить менш потужну та дешевшу версію Lisa — Macintosh, — йшлося у матеріалі у Fortune. — Джобс сам керував тим проектом». А Business Week цитував Джобса: «Коли його випустять, Macintosh стане найпрекраснішим комп’ютером у світі». Він також визнав, що Macintosh і Lisa не будуть сумісними. Це було схоже на смертний вирок для Хйа.

Lisa і справді померла повільною смертю. За два роки її знімуть із виробництва.

- Вона була надто дорогою, і ми намагалися продати її великим компаніям, коли насправді спеціалізувалися на продажах клієнтам,

— згодом казав Джобс.

У Джобса з’явився промінь надії, адже за кілька місяців після запуску Lisa стало очевидно, що Apple щсшь натомість покладати надії на Macintosh.

Будьмо піратами!

Команда Macintosh росла, й у середині 1983 року вони були змушені переїхати з «Фортеці Texaco» до головної будівлі Apple на Бендлі-драйв і повністю оселитися у Bandley-3. Будівля мала вестибюль із відеоіграми у формі атріуму. Барел Сміт і Енді Герцфельд вибирали відеоігри. У вестибюлі також була стереосистема на компакт-дисках Toshiba з колонками MartinLogan і сотнями дисків. Команда розробників програмного забезпечення працювала в скляній кімнаті у формі круглого акваріуму, який проглядався з вестибюлю. На кухні завжди було достатньо соків Odwalla. За якийсь час у атріумі з’являлися нові іграшки, зокрема піаніно Bosendorferi мотоцикл «БМВ», який, як сподівався Джобс, надихне на майстерне гранування деталей.

Джобс керував і процесом наймання на роботу. Метою було віднайдення творчих, непристойно розумних і трішки бунтівних осіб. Команда розробників системного забезпечення змушувала кандидатів грати в Defender—улюблещ відеогру Сміта. Джобс, як завжди, ставив ексцентричні запитання, щоби побачити, як кандидат веде себе у неочікуваних ситуаціях. Якось він, Герцфельд і Сміт улаштували співбесіду для кандидата на посаду менеджера з програмного забезпечення, який, що стало помітним, тільки-но він увійшов до кімнати, був надто затисненим і традиційним для того, щоби управляти чарівниками в акваріумі. І Джобс почав із ним безжально бавитися.

— Скільки тобі було років, коли ти позбувся цноти? — запитав Стів.

- Перепрошую? - кандидат виглядав збитим із пантелику.

— Ти все ще незайманий? — наполягав Джобс.

Кандидат помітно захвилювався, і Джобс змінив тему.

— Скільки разів ти приймав ЛСД?

— Бідний хлопчина палахкотів усіма відтінками червоного кольору, — згадував Герцфельд. - Тоді я намагався змінити тему і поставив йому технічне запитання.

Та коли кандидат почав монотонно відповідати, втрутився Джобс.

— Бе, бе, бе, бе, — сказав він, викликаючи приступи гиготіння у Сміта та Герцфельда.

— Напевно, я вам не підхожу, - сказав бідолаха, піднімаючись із-за столу після співбесіди.

Незважаючи на