Читати книгу - "Заміж за першого-ліпшого, Елла Кальницька"

— Отримав, зятьок, лист щастя? — сміється цей навіжений, а мені хочеться кричати від безвиході.

— Якщо ти ще раз втрутишся у наше життя, я прославлю тебе на все місто. Якщо ти вважаєш, що подібними вчинками допомагаєш мені, то помиляєшся. Хоча, можливо, у тебе на меті зробити моє життя на відстані нестерпним. Знаєш, а я тепер заздрю мертвим, бо вони не бачать, на що ти перетворився.

— Послухай!

— Ні! Це ти послухай! Обрав гроші — радій. А мене не чіпай, бо людина у безвиході довго не опирається вантажу проблем...

Я першою поклала слухавку. Нехай не спить ні вночі, ні вдень. А втім, з його згрубілою душею нічого не станеться.

Нарешті повертаюся до речей, усе згрібаю з полиць та намагаюся запхати до сумки.

— Адо, принеси мені водички.

Голос Марії Павлівни геть слабкий, але мені його добре чути. Застигаю на місці й розумію, що тихими ми з Тимуром не були.

— Вам зле? Тиск? — забігаю до кімнати зі склянкою та графином.

— Так, у голові паморочиться та нудить.