Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Есмо, нарешті! Де ти так довго була? – накинулася на мене подруга. - Чому не зайшла додому із хлопцем? Я ж не проти, ми це вже обговорювали.
- Привіт, Дайно, він уже виїхав, - кажу трохи сумно, хоча сама досі не розберу своиїх почуттів. - Ми просто довго прощалися.
- Я помітила і почала хвилюватися.
На порозі завмер Арджин, ніби чекаючи на черговий наказ. Невідривно дивиться на Дайну, і в його погляді все, що я хотіла знати. Він закоханий по самі вуха.
- Все гаразд, можеш відпочивати, Арджине, - Дайна відправила його таким тоном, яким віддають накази прислузі. Його точно таке ставлення задіває, а вона не звертає уваги, або робить такий вигляд.
Чоловік зник у коридорі. Я помітила, що зробив він це знехотя.
- Дайно, навіщо ти його так? Ніжніше треба бути.
- Мені байдуже, - подруга присіла на диван, заманюючи мене зайняти місце поряд. – Розкажи мені, хто це там із тобою був?
- Це Енді. Пам'ятаєш його? Ми в клуб із ним ходили.
- Енді? Ні не памятаю, - хитнула головою, здивовано посміхається.
- Як же? Він нас у клуб привіз, потім забрав, ми тебе відвезли додому, а потім до нього вирушили.
- Есмо, ти щось плутаєш! – вона говорить впевнено, ніби я нісенітниці плету. - Ми ж на таксі до клубу поїхали! - Подруга засміялася, погладжуючи мою руку.
- Ні, Дайно, нас Енді відвіз, - доводжу своє, бо вона точно все переплутала. - Пам'ятаєш, він ще зупинив тебе, коли ти з тим хлопцем йшла.
- Есмо, що ти вигадувала? Ми там удвох були! Ну, ти смішна! - Подруга захлинаючись розсміялася.
Я задумалася, будучи повністю збентеженою. Чому Дайна не пам'ятає Енді? Це він її точно забув, а не вона його. Її пам'ять мала залишитися недоторканою, тим паче похід до клубу вона пам'ятає чітко.
- Енді взяв тебе за руку, і ми вийшли з клубу. Ти спочатку обурювалася, а потім принишкла і майже всю дорогу дивилася у вікно. Дайно, ти цього не пам'ятаєш? – я не можу відступити, коли стає так цікаво і інтригуюче.
- Я пам'ятаю, як ти взяла мене за руку і мені стало несподівано спокійно, ніби я виявилася…
- У рідному домі, - я закінчила фразу, яку сама вже крутила в голові неодноразово. Точніше, це не просто фраза, це відчуття, яке мене наповнює поряд із Енді.
- Так, я саме це хотіла сказати! Ти мене так добре розумієш, Есмо!
Подруга не пам'ятає Енді, але відчуття залишилися ті ж самі. Як таке може бути? Я збентежена.
Дайна несподівано підсіла до мене ближче, її рука так само мене погладжує.
- Есмо, а тобі дуже подобається цей хлопець? – голос вкрадливий, став ще ніжніше, ніж звичайно.
- Так, - відповідаю з нерозумінням у голосі, бо тон подруги мене дивує. Вона перейшла на солодкувато-мелодійний, чого раніше я від неї не чула.
- А ти впевнена, що він саме той, хто тобі потрібний?
- Дайно, до чого ти це питаєш?
Тільки-но я закінчила фразу, як подруга припала до мене і поцілувала в губи. Я не встигла відсахнутися, як Дайна перейшла в наступ, намагаючись язиком розкрити мій рот.
Що тут відбувається?!
За нашими спинами щось упало. Арджин застиг з жахом на обличчі. Судячи з розкинутих квітів на підлозі, він щойно тримав їх у руках. З тією ж гримасою він позадкував до вхідних дверей.
- Не зважай, - Дайна кинула це недбало, і знову потяглася до мене, чекаючи продовження поцілунку.
- Дайно, що ти робиш?
- А на що це схоже?
Вона провела рукою по моєму стегну. Зізнаюся, мої нерви ворухнулися, ще трохи і я могла відчути збудження.
- Дайно, зупинись! – я вигукнула надто голосно. - Тобі ж хлопці подобаються, ти забула?
- Есмо, - добра посмішка подруги мене пом'якшила, але цілуватися я все одно не збираюся, а вона до мене тягнеться.
Я вкотре дивуюся! Що відбувається у цьому світі?
- Дайно! Ти в клуб їхала, щоб переспати з чоловіком! Виявилося, що ти так хотіла помститися Арджину, від якого втрачаєш розум! Що ти робиш зараз?
- Есмо, люба, ти мені подобаєшся! - Подруга продовжує до мене підсідати ближче і погладжувати то руку, то стегно.
- Арджин! Арджин! – кричу, дивлячись у бік коридору. - Іди сюди, будь ласка!
Він прийшов негайно, хоча я очікувала, що доведеться ще його шукати після цієї сцени. Але хлопець наче стояв за дверима.
- Тут сталося непорозуміння, - почала я виправдовуватися. - Дайна хотіла потренуватися цілуватися, але я думаю, вам краще одразу практикуватися удвох.
- Ні, Есмо! Я хочу з тобою, - Дайна закотила губу, як скривджена дитина.
- Вона так привертає до себе увагу, треба трохи почекати, - знову говорю Арджину, ігноруючи поведінку подруги. - Ти повинен знати, що вона поїхала в той клуб тому, що побачила тебе з іншою дівчиною.
- Есмо, годі вигадувати! - Ще раз грайливий тон, - Арджин, не заважай нам цілуватися.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магія у подарунок, Мiла Морес», після закриття браузера.