Читати книгу - "Фактологія"

 Третя світова війна

Потягом свого життя я робив усе можливе, щоб установити стосунки з людьми в інших країнах і культурах. Це не тільки приємно, а й допомагає хоч якось захищатися від жахливого людського інстинкту насильницької помсти і проти найгіршого зла з усіх можливих — війни.

Нам потрібні Олімпійські ігри, міжнародна торгівля, освітні програми обміну, вільний інтернет — будь-що, що дозволить руйнувати кордони між етнічними групами та країнами. Ми маємо дбати про зміцнення власної безпеки задля миру в усьому світі. Без нього неможливо досягти жодних цілей сталого розвитку. Перед світовою дипломатією постало дуже важливе завдання — попередити й відвернути напад великих націй, які з ностальгією згадують колишні завойовницькі часи, а зараз втрачають свій контроль над світовим ринком, на інших. Ми маємо допомогти старому Заходу знайти новий спосіб мирно інтегруватися в новий світ.

 Зміна клімату

Можна навіть не переглядати найгірший сценарій, щоб пересвідчитися, що кліматичні зміни становлять величезну загрозу. Загальні ресурси планети, такі як атмосфера, можуть регулюватися лише глобально визначеною авторитетною владою у мирному світі, що відповідає світовим стандартам.

Ми вже знаємо, що це можливо: ми так вчинили з речовинами, які руйнували озоновий шар, із бензином, до складу якого входив свинець. Використання того й іншого завдяки зусиллям світової спільноти скоротилося майже до нуля за два десятиліття. Для цього потрібна сильна й дієва міжнародна спільнота (насправді я говорю про ООН). І це потребує певного погляду на глобальну єдність і взаємо­допомогу в потребах різним людям на різних щаблях доходу. Глобальна спільнота не може заявляти про таку єдність, якщо люди дають собі право відмовити мільярдові інших людей, які живуть на щаблі 1, у доступі до електроенергії, що не додасть майже нічого до загальної кількості викидів. Найбагатші країни викидають найбільше вуглекислого газу, і саме вони мають узятися за вдосконалення своїх систем, замість витрачати час на звинувачення інших.

 Крайня бідність

Ризики, про які я вже згадав, є дуже ймовірними сценаріями, які в майбутньому можуть призвести до невідомого нам досі рівня страждань. Крайня бідність у цьому сенсі не є справжньою небезпекою. Про страждання, які вона викликає, ми знаємо, і вони переважно вже в минулому, а не в майбутньому. Крайня бідність — це реальність, це злидні, день у день, уже зараз. Саме через неї поширилася Ебола, тому що немає медичного обслуговування, яке перешкодило б розповсюдженню епідемії на ранній стадії. В умовах крайньої бідності розпочинаються громадянські війни, тому що молоді люди, яким потрібна їжа й робота і яким нічого втрачати, схильні долучатися до озброєних рухів. Це замкнене коло: бідність веде до громадянської війни, а громадянська війна призводить до бідності. Воєнні конфлікти в Афганістані та Центральній Африці ставлять під сумнів реалізацію проектів стабільного життєзабезпечення. Саме райони крайньої бідності часто стають прихистком для терористів. Якщо носороги опинилися посеред бойових дій громадянської війни, врятувати їх набагато важче.

Сьогодні ми живемо в період відносного миру в усьому світі, завдяки якому зростання загального добробуту стало можливим. У межах крайньої бідності залишилася найменша частка населення за всю історію людства. Але це ще принаймні 800 мільйонів людей. На відміну від кліматичних змін, тут прогнози не потрібні. Ці люди страждають уже зараз. Ми також знаємо, як це можна вирішити: мир, освіта, універсальне медичне обслуговування, електропостачання, чиста вода, туалети, контрацептиви й мікрокредити для ринкового старту. Щоб покласти край бідності, не потрібно ніяких інновацій. Тут просто треба подолати решту дистанції з тим, що вже випробувано і що вже працювало й дало результати. І що швидше ми діятимемо, то меншою буде проблема, оскільки поки люди залишаються за межею крайньої бідності, вони матимуть великі родини і їхня кількість зростатиме. Швидко забезпечити потребу в гідному житті для останнього мільярда — це зрозуміле завдання, пріоритетність якого спирається на факти.

Найважче допомогти тим, хто опинився за спинами жорстоких озброєних угруповань у країнах зі слабким регулюванням. Щоб уникнути бідності, вони потребують певної стабілізаційної військової присутності. Їм потрібні поліцейські зі зброєю та державними повноваженнями, щоб захистити невинних громадян від насильства та допомогти вчителям виховувати майбутнє покоління у спокійних умовах.

Однак я посибіліст. Наступне покоління схоже на останнього бігуна на дуже довгій дистанції. Забіг з метою подолати крайню бідність — це марафон, стартовий постріл для якого пролунав у 1800 році. Це наступне покоління має унікальну можливість завершити роботу: прийняти естафету, перетнути лінію та тріумфально здійняти руки вгору. Проект треба завершити. І коли все скінчиться, нам варто влаштувати величезну вечірку.

Знаючи, що є важливіші питання, на цьому пункті я можу трохи розслабитись. Саме на подолання цих п’ятьох небезпек ми маємо спрямувати енергію. До вирішення цих проблем потрібно підходити із холодним розумом і надійними, незалежними даними. Вирішення цих проблем вимагає глобальних співпраці та джерел постачання. Кожне рішення потрібно впроваджувати маленькими кроками, постійно оцінювати рівень успіху й уникати радикальних дій. Ці єдині рішення мають поважати всі активісти всіх без винятку рухів. Ці проблеми для нас занадто важливі, щоб волати про допомогу, коли серед овець немає вовка.

Я не кажу вам, що не треба хвилюватися. Хвилюватися потрібно з правильних причин. Я не кажу вам не дивитися новини або ігнорувати заклики активістів до дій. Я прошу ігнорувати зайвий шум, але тримати руку на пульсі великих глобальних ризиків. Я не кажу, що не потрібно боятися. Я прошу залишатися стриманими та врівноваженими, підтримувати міжнародну співпрацю, потрібну для зменшення ризиків. Контролюйте інстинкт терміновості. Контролюйте свої драматичні інстинкти. Не піддавайтеся тиску уявних проблем задраматизованого світу та приділяйте більше уваги реальним проблемам і шляхам їх вирішення.

Фактологія

Фактологія — це усвідомлювати, коли рішення вважається нагальним, і пам’ятати, що насправді так буває нечасто.

Щоб контролювати інстинкт терміновості, робіть малі кроки.

Дихайте. Коли спрацьовує інстинкт терміновості, активуються й інші інстинкти, тож здатність до аналізу вимикається. Попросіть більше часу та інформації. «Зараз чи ніколи» трапляється рідко, так само як і «або/або».

Наполягайте на цифрах. Якщо щось справді термінове й важливе, його потрібно обчислювати. Стережіться актуальних і неточних даних так само, як і неактуальних і точних. Корисними можуть бути лише актуальні й точні.

Стережіться провидців. Будь-який прогноз майбутнього ненадійний. Уникайте передбачень, які цього не враховують. Вимагайте повного спектра прогнозів, ніколи не зупиняйтеся лише на найкращому чи найгіршому сценаріях. Запитайте, наскільки ці прогнози справджувалися раніше.

Уникайте радикальних заходів.