Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Спустившись у магазинчик, відьма почухала за вухом Кузю і пригостила цукерками. Магічно створені солодощі домовичок заковтнув із особливим задоволенням.

- Наглянь за ними, прослідкуй і послухай, - кивнула ворону і обернулася до домовика. – А ми з тобою приготуємо обід.

Магазинчик Калісті довелося закрити. На жаль, поратися з родичами, та ще й небажаними – заняття нервове та трудомістке. Тож питання у тому, щоб найняти когось на допомогу, знову постало перед відьмою вже гостро. Крім того, Калісті все-таки довелося подбати про покоївку для тітоньки та дівчаток.

Зате до сніданку відьма змогла здивувати сімейство Лестет святковим столом з незвичайними і дуже смачними стравами, від яких неможливо було відірватися. Так що до кінця трапези, важко дихаючи і посміхаючись від задоволення, всі дружно відкинулися на стільцях, потягуючи дивний кавовий напій. Звичайно, винятком стала віконтеса, яка не зволила спуститися до обіду під приводом нездужання через виснажливу поїздку. Панянка явно вирішила показати характер і саботувати всі спроби потоваришувати з боку такої незначної персони, як Хлоя. Але це відьму не здивувало, скоріше потішило.

- Ось уже не думав, що колись лусну від їжі, - реготнув Фейдон, дивлячись на незвичний напій у глечику. - Мила, обов'язково запиши рецепт цього чудового напою для моєї куховарки. Як, кажеш, він називається?

- Какао, - усміхнулася господиня, підливаючи в кухоль.

- Чудовий смак. Так, все ж, який би не був багатий Кірдан, а столиця все одно дивує навіть у дрібницях. Давно я тут не був, скучив.

- Ви раніше жили в Алоріні?

- Ні, часто навідувався у справах.

Каліста лише кивнула, намагаючись витягнути з пам'яті Хлої хоч крихту інформації про те, чим заробляв на життя Фейдон Лестет. Але, на жаль, про нього Хлоя практично нічого не знала, крім факту сімейного зв’язку та захоплення кіньми. І, плюнувши на пристойності, вирішила з'ясувати питання, що цікавило.

- Я в той час була надто мала, але пам'ятаю, як ви їхали на величезному гнідому красені.

- О, коні – моя пристрасть. Як і вино.

- То ви – колекціонер?

- Ні, я – виробник. Розводжу породистих коней і володію виноградниками. Вино та коні – що може бути прекраснішим?

"Жінки", - подумала Каліста, але вголос нічого не додала. З такою, як його дружина хіба можна зрозуміти? Але справа справді була прибутковою. Сам король мав славу затятого поціновувача норовливих тварин, та й хто не любить гарне вино? Ось звідки в сім'ї взялися вплив і гроші.

Пообідавши, Фейдон Лестет вирушив у місто, а дівчатка – відпочивати в кімнату під наглядом найнятої покоївки. Каліста вирішила відвідати Грей Мосс, модистку, якій збиралася замовити форму для хлопців. Підтримувати ілюзію та витрачати сили на шмотки вона не хотіла. А виглядати офіціанти мали просто ідеально. Все-таки формат закладу новий, незвичайний і хотілося б сподіватися, стане бездоганним, як і намальований ескіз костюмів.

На цей раз у Грей Мосс було не так тихо, як пам'яталося відьмі. На лавці сиділи дві панночки, чекаючи своєї черги, а в підмайстрах уже ходила найнята швачка. Тканини на вибір пропонувалися кращої якості, а гонорари стали вищими. Мабуть, закриття відьмою майстерні вплинуло на попит інших швачок.

Помітивши Калісту, Грей Мосс засяяла, піднялася і з радістю приділила увагу. Ескізи жінку захопили. І, обговоривши матеріали, вона відправила Міссі зняти мірки з чоловіків для майбутніх шедеврів. Замовлення обіцяли доставити за три дні, як найважливішим клієнтам. Про пропозицію створення нового бренду модистка заговорила сама, вирішивши спочатку спробувати кілька моделей у своїй майстерні. Каліста страх жінки розуміла: вкладати купу грошей, яких немає, у справу, яка може і не вигоріти – заняття ризиковане. Та ще й сама Хлоя особливо не мала у своєму розпорядженні серйозних ділових відносин. Все ж таки, що може тямити молоденька дівчина в підприємництві та торгівлі? Адже на лобі не написано, скільки Хлої насправді років, який у неї досвід і знання.

У цей момент відьма виразно зрозуміла, що для здійснення всіх задумів та подальшого безпечного існування в Алорині, їй банально не вистачало статусу, становища у суспільстві та віку. І якщо останнє можна було змінити лише з часом, то з першими двома проблемами треба було щось вирішувати зараз.

У цьому суспільстві титул дозволялося купувати та й золото роздобути – особливої ​​проблеми не становило. От тільки як пояснити людям, звідки раптом узявся цілий статок у бідної продавщиці? Ще й обтяжливі плани на її персону з боку родичів, що вже нагрянули, не кажучи вже про невиплачений казначею борг.

Ось так, зітхнувши, відьма прищурилася: у цьому світі жінки потребували покровителів і були абсолютно залежні від застарілих норм життя. Батько, чоловік, коханець… наявність впливового чоловіка видавалась необхідністю. І якщо з батьком вже нічого не виправиш, а коханець – лише зіпсує репутацію, то відьма задумалася про можливість у майбутньому мати чоловіка. Їй потрібен був статус і титул, щоб назавжди позбутися настирливої ​​уваги сім'ї Хлої. А вже потім, непогано б позбутися і самого чоловіка. Адже насправді вільними жінками Сейнора виявилися вдови…