Читати книгу - "Відьомські війни"

— Ти впевнена, що вона прокинулась? — запитав жіночий голос.

— Так, впевнена. Ще декілька годин тому. Ти повинна відчути світлий потік магії, — обурено відповів більш дзвінкий голос.

Довелось піднятись з ліжка, підійти до дверей та відчинити. Легке запаморочення, неприємне тремтіння у кінцівках можна проігнорувати.

За дверима стояло двоє осіб. Обличчя обох виявились досить знайомими. Напруживши мозок, пригадую вулицю Ламбре, осудливі погляди, перешіптування. Мама та сестра Нейтана.

— Як ти себе почуваєш Меган? — звернулась мама Нейта до мене, голосом сповненим занепокоєння.

— Нормально, — сконфужено відповіла я. В мене було безліч запитань, про які хотілось поговорити з її сином. Тоді я вирішила дізнатись ім’я незнайомих-знайомих людей. — Ми знайомі?

— Твоя правда, — схаменулась жінка, — мене звати Керол, а це моя дочка Айрін. Сестра Нейта посміхнулась без усілякого збентеження.

Сконфужена, дезорієнтована, поглинута власними думкам я не представляла собою гарного співрозмовника. Добре, що ніхто не потребував співрозмовника. До мене поставились дуже доброзичливо. Керол виявилась справжньою матусею. Подумаєш, вона темна відьма з сильною магією. Роки практики зробили з неї дуже впливову та сильну відьму. Магія ніколи не заважала їй бути люблячою матір’ю. Навпаки темний напрям магії слугував стержнем сили, необхідним для захисту родини. В місті ніхто не намагався нашкодити Нейтану чи Айрін. Під словом нашкодити потрібно розуміти дещо інше. Пінс невеличке місто, жителі якого полюбляють пліткувати. Діти Керол росли без батька. Тому жінка мала діяти. Злі язики постійно пліткували про них, дітлахи брали приклад з батьків, вони з осудом почали відноситись до малого Нейта та Айрін. Тоді Керол вирішила: діти в жодному разі не страждатимуть через відсутність батька. Вона зуміла зібратись, затулити усім рота. Ніхто в місті більше не пліткував. Так, жінка використала магію. Таким чином, що мешканці Пінсу відчули благовісний острах перед нею та її родиною. Звісно, ніхто не наважився образити їх тепер. Але ціна магії була доволі високою. Хто тепер захоче товаришувати з дивними дітьми, яких однолітки побоюються. Звісно бажаючих не знайшлось, окрім відьомських родин. Відьмаки залюбки прийняли родину Керол у своє коло. Мабуть саме тоді зародилась дружба Нейтана і Клер.

Історію життя родини мені розповіли за столом. Переді мною поставили домашні віденські вафлі, склянку молока, шоколадне печиво. Не гірше на смак, чим у Естель. Навіть краще. Поки Керол мовчки поралась по господарству, Айрін розповіла історію їх родини. Не думала, що мені можуть довіритись так швидко. Особливо така дівчина як Айрін. Подруг, справжніх подруг в неї не має. Звичайно дівчина не одиначка, може знайти з ким провести вільний час. Все ж вона розуміє, це не щирі стосунки. Багато хто намагається товаришувати з нею заради особистої вигоди. Знайомство з Айрін допоможе наблизитись до Клер, істинної володарки міста. Дівчина сама заявила мені Пінс — це її місто. Так потрібно сфокусуватись. Спілкування з Айрін важливіше Клер, в цей момент.

Айрін говорила дуже жваво, без усіляких застережень. Вона не боялась сказати щось зайве видати магічний секрет. Ми обидві відьми, тому знаємо про світ магії. В розмові з сестрою Нейта відчувалось ще щось, здається вона знала мене краще, чим я її. Думаю, потрібно подякувати Нейтану. Одна згадка про брата змусила Айрін посміхатись. Мовляв він дістав її, постійно говорить про мене, даючи їй привід покепкувати з нього.

— Він і сам розуміє на скільки безглуздо говорити про дівчину, яка не розділяє його почуттів. Та з коханням нічого не поробиш. Ми з мамою подумали, що все минеться. Тебе не було цілий рік. Де там, і нарешті ти повернулась.

Запнулась Айран тільки, тоді коли згадала мою смерть. Найтяжчий період з життя її брата. Добре, що Керол приєдналась до нас. Мовляв мені пора відпочити. Розумію, це тільки був привід позбавити мене від зайвих балочок, пов’язаних з почуттями Нейтана. Я була вдячна жінці за проявлену лояльність, не хотілось збільшувати власний тягар провини.

Айрін проводжає мене до своєї кімнати. Так ось чия це рожева кімната. На останок я запитую в неї: де твій брат?

— Не хвилюйся скоро з’явиться. У нього деякі справи.

Повернувшись в рожеву кімнату, таку назву вона отримала від мене за особливе ліжко, намагаюсь зосередитись. Моя слабкість повертається, спочатку я не зважала на легеньке тремтіння ніг, загальну виснаженість, запаморочення. Я дійсно втомилась, пора поспати. Ліжко таке приємне слово, швидко викликає дрімоту. Напевно дія ритуалу не закінчилась. Ритуал нагадав Клер. Цікаво як вона відреагує дізнавшись, що чергова спроба позбавити світлу відьму життя провалилась. Пригадую закляття образу, час коли вдавала Кейтлін. Деякі закляття промайнули в голові, особливо одне зілля. Схоже на зілля у світлій магії. Мама також використовувала снодійне, спеціально приготоване та додавала його в молоко. Виявляється незалежно від напрямку магії наші з Нейтом матусі в дечому схожі.

Я провалююсь в сон. Згадка про маму, повернула мене додому. Домівка видавалась напрочуд реальною. Кольори яскравими, запахи сильними, магічна енергетика дієвіше. Сон тривав дуже довго. Час застив на місці. Стрілки годинника не рухались. Я бачила маму зі сторони. Як вона порається біля плити. Кухню наповнив аромат кориці, здається готує десерт. У ві сні я захотіла наблизитись до неї, обійняти. Сказати, що сильно сумую. Цей порив емоцій відразу змінився іншим. Я пригадала пошук реліквії та відсторонилась. Мама змусила шукати реліквію. Образа заполонила моє серце.

Довелось шукати батька. Він займався конструюванням моделей літаків. Це хобі з’явилось у нашому домі нещодавно. Я не наважилась підійти до нього. Навіть розуміючи, що це сон. Просто сон був надто реальним, злякавшись власних ілюзій я попрямувала сходами на другий поверх. Відчинила двері своєї кімнати. Там на ліжку мене очікував невеличкий сюрприз, Дон спала вмостившись калачиком разом з Дзвіночком.

Декілька хвилин я милувалась найгарнішою дитиною у світі. Дон завжди була найкращою. Природа поєднала у ній вроду обох батьків, і нагородила делікатністю Стівена та сердечністю мого батька. Характер Аманди поки не проявлявся у малечі. Я могла простояти декілька годин, дивлячись на неї та Дзвіночок. Раптом, я захотіла погладити її по маківці, підійти ближче. З усієї родини, тільки маленька Дон заслуговує теплого ставлення до себе.

Сон обірвався від різкого звуку. Я розплющила очі відразу, побачивши темряву. Виявляється до кімнати увійшла Айрін. Вона має повне право зайти до своєї кімнату, яку тимчасово населяю я. При вигляді Айрін, що поралась в пошуку, чогось важливого в мене виникло бажання, прикинутись сплячою. Повільно заплющивши очі, я перевернулась намагаючись вдати цілковите розслаблення. Мій план спрацював