BooksUkraine.com » 📖 Фентезі » Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич"

155
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Від вічного кохання лише неприємності" автора Лариса Лешкевич. Жанр книги: 📖 Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 125
Перейти на сторінку:
26.2

Звісно, Сін боявся стати нав'язливим, але все ж таки на правах найкращого друга він наважився вставити і свої п'ять центів у цю непросту ситуацію.

– Відповідай мені чесно, дивлячись в очі, Тешебе, – почав Сін без  усіляких передмов, – ти справді  любиш  цю дівчинку? Отак просто, після кількох ночей?  Не думав, що ти здатен закохатися  з першого погляду!

– З першого, з другого... та яка різниця! – відмахнувся Тешеб, але Сін не відставав.

– До того ж вона, начебто, не зовсім на твій смак... Занадто  мала, худа, з маленькими грудьми. Пам'ятаю, ти віддавав перевагу  вищим і більш округлим дівчатам. Гайка тобі і до плеча не достає!

–  Смаки змінюються, –  знизав плечима Тешеб. 

– Невже все серйозно? Грейс – така мила дівчинка!   І така ж струнка  немов  тростинка... Чим вона гірша за твою Гайку?

– Не гірша і не краща, просто вона –  інша.  І все в ній  чуже і небажане –  запах, колір, смак...

– Звісно,  це я можу зрозуміти, – зітхнув Сін, насупивши брови, –  але ж Гайя  не перша, кого ти кохав! Може, варто почекати і примха мине? Занадто швидко, стрімко все виходить...

– Хочеш переконати мене в тому, що це не кохання, а звичайна пристрасть? –  запитав Тешеб.

– Не мені судити про  це... Ти ж знаєш, я легко захоплююся і можу прийняти просту іскру бажання за   справжню  любов. Тільки ж  воно швидко перегорить... І що тоді?

Зелені очі Тешеба блиснули.

–  Коли я думаю про вічність, я думаю про Гайю... такого зі мною не траплялося. Мій батько і моя мати  так само  одне одного обрали, за миттєвим покликом і душі, і тіла.  Вони  не роздумували довго...  

–  Ого! Ти назвав Нергала батьком!  –  реготнув Сін.

–  Не сверби як болячка!  –  беззлобно відповів Тешеб.

–  Зачекай-но! –  схаменувся Сін і заперечливо виставив уперед підняту долоню, – Ти що ж це, одружуватися зібрався? З Гайкою?

 – А чому б і ні?  Вона красива, сильна, має характер. І в іншому ми повністю підходимо одне одному. 

–  Це твоє рішення? Чи її?  –  підозріло примружився Сін.

–  Правду кажучи, Гайя наполягала на тривалих стосунках. 

–  І після цього ти не випарувався, не помчав в інший Всесвіт подалі від  такого тиску? Нічого собі! – Сін здивовано поглянув на друга.

–  Я  замислився над її словами... Але вона втекла від мене. Втекла саме тому, що я не дав їй жодної відповіді. Напроти – переконав у тому, що вона мені не потрібна.

– Нічого собі! –  повторив Сін, – Невже маленька відьма взяла над тобою таку владу!

–  Виходить, узяла... Ну і що з того?   Вона мені потрібна, і я не маю наміру цього заперечувати.  Але й примушувати її до чогось,  я   теж не збираюся...

– То ти хочеш одружитися з нею за законами Ганзіра, з благословення Нергала і Шассурум?

–  Саме так. 

Сін задумливо потер пальцями лоба. 

– А я чомусь думав, що коли настане час одружуватися,  ти все ж таки вибереш іншу.  Пам'ятаєш цю... Луона, Луо? З іншого світу. У вас ще був пристрасний і довгий роман у той період, коли ти відійшов від ритуалів Повного Місяця.  Я так і не зрозумів, чому ви розлучилися і завжди думав, що ти продовжуєш її кохати.

–  Луона, –  повторив Тешеб, немов куштуючи на смак напівзабуте ім'я, – ми розлучилися, бо  прийшов  час... Тому що на нашому союзі став наполягати Нергал. Довбав мені голову тим, що Луо –  найкраща  з усіх моїх жінок... Так, іноді я думав про неї.  Але  кохати її й досі… Ні!  –  Тешеб похитав головою. 

Спогади про минулу шалену пристрасть були дуже далекими, але все ще солодкими –  цього він не міг заперечувати. 

–  Вона прекрасна, – Сін мрійливо закотив очі, – Справжня Богиня... А хода... Я тобі цього не казав, але її хода, її постава зводили мене з розуму.

– То чому не спробував щастя після того, як ми розлучилися?

–  Я говорив із нею.   Ні, нічого не пропонував, просто говорив... Луона запевнила, що це тимчасове розставання, що рано чи пізно ви будете разом.  Хіба я тобі про це не розповідав?

–  Не пам'ятаю. Може й чув, але  не звернув уваги. 

– Відтоді минуло кілька століть... Ви більше не бачилися?

–  Ні. 

У двері постукала Веста і, розмов у довелося припинити.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 57 58 59 ... 125
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич"