Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Та заради Каї, Рей, почекай… - золотокрилий наздогнавши Леарлес, вхопив її за руку, - та що з тобою? Поговори зі мною.

- Та про що тут говорити? Хіба не очевидно, що ми у величезній дупі? – спалахнула Рейна.

- Говори! – Хелісен взяв її за плечі, - раніше ти говорила зі мною! Все довіряла! Чому зараз мовчиш?! Я вислухаю. І все зроблю, виконаю кожен твій наказ. Просто не мовчи!

- Та не знаю я, що робити!!! – випалила Рей, - уявляєш?! Не знаю, який наказ вам всім віддати! Гадки не маю! Я все думала… щойно знайдемо четвертого генерала – стане все ясно, буду знати, що робити далі! Але все стало лише заплутаніше! І я подумала, щойно буде пройдено випробування Лейли – все точно зрозумію! І знову нічого не змінилось! А потім ви, принцеса. І знову я подумала, що розмова з принцесою проллє світло на все, що відбувається! Та знаєш, що дала мені ця розмова?! Розуміння, що усі ми у великій небезпеці! У Нефритовій гавані сидить хижак. Могутній, жорстокий, непередбачуваний. Я навіть не уявляю, як його перемогти та чи є у нас взагалі шанс! Між генералами немає єдності, з Лейлою посварилась… і найгірше! Я не знаю, як я можу захистити дітей! Я просто… не знаю!!!

Вона майже зірвалась на крик. Шира вперше бачила її такою. Сталева, врівноважена, зухвала Леарлес зараз майже зривалась на крик. Дихання її було не рівне. Ще трохи і вона заплаче. Та золотокрилий, що тримав її за плечі, притягнув ривком до себе і обійняв. Так міцно, що вона навіть ворухнутися не могла.

- Все, все, - приказував він, - ми з усім впораємось. Все вирішимо. Ми ж Вовчий загін.

В його обіймах Рейна миттєво заспокоїлась, глибоко зітхнула і одразу ж відсторонилась. Погляд Хела став розчарованим.

- Ти більше… не торкаєшся мене, - сказав він.

- Це не так. Просто…

- Просто він повернувся?

- Якщо скажу, що так і є, це сильно змінить ситуацію?

- Це ніколи її не змінить, - розвів руками золотокрилий, - мені подобалось те, як ми проводили час. І у ліжку. І поза ним.

- От тільки не потрібно тут ображеного вдавати, - усміхнулась Рей, - через твоє ліжко багато красунь пройшли.

Хел на мить завмер.

- Хм, ну хоч посміхнулась, - він легко ляснув її по плечу, - не роби таке кисле обличчя. Вирішимо ми ці проблеми. Все вирішимо. Ти ж вовчиця Фарлезу. Інакше і бути не може.

- Краще вигадай, як мені захистити дітей, - зітхнула Рей, - я навчала їх трохи більше року. Цього не достатньо.

- Ну, можеш почати надолужувати, - промовив Хел.

- А ти правий, - Рей клацнула пальцями, - нитко світобудови!..

З кінчиків її пальців злетіли яскраві червоні пута.

- От скільки разів казала, що не гарно підслуховувати?!

***

Тейн роздивлявся книжкові полиці. Королівська бібліотека воістину вражала. Древні письмена з усіх куточків Великого континенту, напрацювання сприганських вчених, які навіть у Шайлон не дістати, тут була навіть легка лірична література. Про велич бібліотеки королів Фарлезу він чув лише розповіді від старших. Тейн марив цією бібліотекою. І тепер, коли йому дозволили торкнутися цього незвіданого чарівного книжкового світу, ніщо не б не змогло його відволікти! Ніщо і ні за що не змусило б його відірватися від споглядання цієї книжкової величі! Ніщо! Ніколи! Не!..

- Зупиніться!!! Благаю!!! Не потрібно!!!

Крик Шири, що розірвав його простір, був настільки пронизливим, що Тейн впустив на підлогу старий ґримуар. Ідіот! Навіщо він залишив її саму?! Вихід! Де тут бісів вихід?! Бібліотека нагадувала лабіринт. І він вже не пам’ятав, як він сюди потрапив. І в той самий момент, коли він згадував, Шира закричала знову.

- Та щоб його! – вилаявся Тейн.

Розправивши крила, він  з ноги розбив вікно і вилетів крізь нього. Яскравий вітраж дзвінко посипався. Десь позаду заверещав бібліотекар. З висоти він побачив її. Піщана гарпія захищала Ширу, але її тіснив золотий кайт-ши. Нитки пряжі, яскраво червоні, вже майже досягли крил Шири. Тейну довелось згадати всі настанови вчителя Таска, як пришвидшитись і нанести удар ще у польоті. Рухнувши між кафо і нападником, він відбив червоні нитки своїм розривом.

- Шира, ти як?! – стурбовано спитав він.

Шира стояла позаду, формуючи пряжу у своїх долонях, вона не вимовила ні слова. У пилюці Тейн нарешті роздивився, кого він атакував.

- Ти диви! – золотоволосий сприган звів брови, - реально примчав!

- Я ж казала, - розмахуючи підняту куряву рукою, промовила Рейна.

- Ой-йой, порушники, - хитро усміхнувся Хелісен, - це що у вас? Заборонене кохання?

- Що за… що відбувається?! – Тейн миттю прикликав свого фамільяра.

- Оце ти правильно робиш! – кивнула Рейна, - урок перший! Я не завжди буду поряд!

Червоні нитки пряжі, наче батіг, клацнули у юного спригана над вухом, примусивши згрупуватися та відскочити, відтісняючи Ширу назад.

- Урок другий! – продовжувала Рейна, наступаючи, - якщо вас потрібно захищати, ви – тягар! Але якщо вам є що захищати – ви сильні! Прикриваючи один одного – довіряйте! Бо від цього залежить ваше життя!