Читати книгу - "Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва"

Я не встигла вигадати гідне виправдання, як усе вирішили за мене. І на жаль, обрали найгірший варіант:

— Феліція, ми скористаємося запрошенням його сіятельства, — сказала принцеса.

Скористаємось запрошенням?! Нi. Нi. I ще раз нi.

Цікаво, чому це Шавіоньо не впізнав принцесу сусіднього королівства? Навіть погляду на неї зайвого не кинув.

Було б набагато краще, якби вся увага була приділена саме Ісіс — може, вона б сама сто разів подумала про те, щоб зупинятися у графському замку.

Я кинула погляд, з проханням про допомогу, у бік Рейдела. Найманець його проігнорував.

— Так, дякуємо за запрошення, ваше сіятельство.

Мені здалося, чи останнє він видав із дуже прозорим глузуванням.

— Тоді не будемо тягнути час, слідуйте за мною!

Граф зі щасливою усмішкою заліз на свого коня і штовхнув его п'ятами.

— Це дуже погана ідея, — з важким зітханням промовила я.

Мої слова почув лише Рейдел. Нахмурився, але ніяк не прокоментував.

Хвилин за двадцять ми опинилися у внутрішньому дворі замку де Шавіньо. Пам'ятається, що Мікай щось говорив про турнір — мабуть, цей захід користується великою популярністю, бо навіть біля входу в замок було багато людей. При нашій появі багато хто з них глибоко вклонився, інші обмежилися стриманими кивками. Жінки відразу затремтіли віями, розпливлися в грайливих посмішках.

Я ж з жахом чекала, коли на ґанок вибіжить жінка з криками: “Доченько моя! Так, стоп… Ти не моя дочка!”. Настільки абсурдно я представляла зустріч перед довгою розлукою.

— Радий представити вам свою наречену! — голосно промовив Мікай. — Майбутню графиню де Шавіньо! Її ім'я Феліція, і вона чарівниця!

І стільки гордості було в цих словах, ніби я щойно врятувала від голодної смерті половину континенту. Мовчки скрипнула зубами. Дійшла висновку, що чим більше я мовчатиму, тим легше буде зберегти свою таємницю. Може, вдати, що в мене ангіна? Або я голос втратила. Хм…

— Ходімо за мною, моя люба. Я тобі покажу нашу кімнату… — тихіше промовив Мікай.

Так, по ходу, вигадати мені треба не тільки ангіну. Кинула обережний погляд на Рейдела, по його обличчу було складно щось прочитати, він одягнув звичну для себе маску холодної відстороненості.

— Я вважаю за краще відпочивати в окремій кімнаті. Ви ж не хочете мене зганьбити? — згадала фразу, яку сотню разів чула у будь-яких історичних фільмах.

Раптом Мікай голосно розреготався.

— Чарівниця, яка турбується про свою честь? Та мені пощастило! — І майже пошепки промовив: — Але ж наш шлюб — питання вирішене. Який сенс відкладати те, що й так станеться? Чи ви накопичили необхідну суму?

Оп-па! Я нагострила вуха.

Ось тільки нічого нового поки що не впізнала. Мікай різко змiнив тему i заговорив про турнір, який проходив у його графстві. Розповів, що більше сотні учасників прибули на цей захід. Ще б пак, як приз виставили скількись там тисяч золотих.

— Цього разу ми з радниками вирішили урізноманітнити етапи. Крім сили, швидкості та хоробрості учасникам потрібно довести свою мудрість. Я не знаю, в чому саме полягатиме ця перевірка, цим займаються радники. Це щоб ні в кого не було підозр у тому, що я собі підсумовую, адже цього року я збираюся брати участь, — самовдоволено вимовив наречений Феліції.

Я слухала і ніяк не могла зрозуміти — як її взагалі занесло в цю болотисту заплаву з ім'ям Мікай де Шавіньо. У чоловікові мене дратувало буквально все: як він тягне голосні, які слизькі погляди кидає в мій бік, як запускає п'ятірню у своє пишне світле волосся. Відразу виникала асоціація з тим розсудливим Прекрасним принцем зі Шрека.

Краєм ока зауважила, що принцеса натягла на себе капюшон. Мене це порадувало. Шанс зустріти тут когось із придворних досить високий — все ж таки більше ста людей вирішили взяти участь у типовому чоловічому цирку за виміром… мечів.

Кімнату мені все ж таки виділили окрему, і це не могло не радувати. Покої Ісіс виявилися сусідніми, а ось Рейдела відвели від нас у дальній коридор. Оглянувши просторе світле приміщення, я задумалася, що робити далі.

Якщо сидітиму на одному місці, рано чи пізно до мене прийдуть батьки. Цієї зустрічі хотілося б уникнути. Піти прогулятися замком чи великим зеленим угіддям? Шанс зустріти когось із минулого життя теж великий. Прикинутися сплячою? Не думаю, що для батьків це здасться вагомим приводом залишити дочку без душевної розмови.

Цікаво, навіщо графові така дружина, як Феліція? І що за домовленість у них щодо відступних? Чи можу я припустити, що всі гроші, які Феліція заробляла із замовлень і відкладала, накопичувалися саме для цієї зустрічі?

Тяжко зітхнула. Мабуть, розмови з батьками не уникнути — вони мають пролити світло на суму. Якщо самі знають, звісно ж. Адже якщо мені не вдасться домовитись із Знаючими, доведеться жити з тим, що є. І виходити заміж за Мікая де Шавіньо до моїх планів не входить.

— Ян! — покликала я, навіть не сподіваючись на сприятливий результат.

Аж ні, емісар душ почув. Майже миттєво виявився переді мною.