Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

- Домовилися, приймається. А ось і озеро, - насупився Кіготь, показуючи на воду, що блиснула вдалині. – Небагато лишилося.

Подальша дорога пройшла в тиші. Каліста провіряла магічний фон, очікуючи побачити душі загиблих, але їх не було. Мабуть, світлі маги допомогли перейти померлим за грань.

На мить майнула думка, а чи не відправити сюди найдорожчу тітку, але відьма швидко її відігнала. Яким би стервом не була Мілана, дівчаток залишати без матері не хотілося.

Біля самого озера Каліста зупинилася, окинувши поглядом чоловіка.

- Відійди подалі, а краще сховайся, інакше завадити можеш.

Кіготь кивнув, не відповівши, і зупинився за найближчими деревами, вибираючи місце, де можна не тільки перечекати, але й спостерігати за тим, що відбувається. Як би там не було, але занепокоєння долею жінки не обійшло його стороною. Чомусь, Кіготь помітно нервував, особливо, дивлячись на відьму, що поводилася вкрай дивно…

Піднявши посох над водою, жінка зкинула ілюзію і стала повільно роздягатися. Непотрібні балахони падали на землю, відкриваючи погляду струнке тіло в одязі, від якого слини хіба що не капали на землю. Здивування і захоплення Кігтя було цілком очікуваним, якщо врахувати, що мереживну білизну в цьому світі ще не придумали, а нічні сорочки, що приховують все, хіба що не голову, тягали всі, хто хоч трохи міг носити звання леді. Так що звичайний білий бюстгальтер і трусики зараз вражали більше, ніж будь-які феєрверки, в бажанні привернути увагу чоловіка.

Оцінивши всі вигини і нерівності жіночого тіла, Кіготь глибоко видихнув, розуміючи, що несвідомо затримав дихання, і поправив штани, що виявилися тісними від збудження. На даний момент він насолоджувався видовищем і каяттям страждати не планував.

Тим часом Каліста прибрала волосся, закріпивши на потилиці, і відкинула одяг, щоб не заважав. На жаль, у тому, що на дні засіла якась нечисть, придворний маг мав рацію, як і в тому, що просто так його не виманиш. От і довелося йти на крайнощі, сподіваючись, що ночами лісом з ненормальних, тільки вона з Кігтем вештаються. Тому що свідків її стриптизу довелося б убивати.

Зараз же Каліста мала зустрітися з істотою, що нахабно спокушала жінок, і роздягалася вона неспроста - ловила, так би мовити, на живця. І хоча відьма розуміла, хто саме вбивав людей, була насторожі, огорнувши себе магією, яка не пропускала звуки. Сила сирен була саме в їхньому неземному та чарівному голосі, за допомогою якого вони заманювали жертв. А харчувалися безсмертною життєвою енергією, що виплескувалась під час сексу. Ось тільки зазвичай сирени людей не вбивали, навпаки, намагалися прив'язати та частіше використовувати. Саме тому Каліста не розуміла, що не так конкретно із цим представником свого виду.

Прибравши волосся, відьма увійшла у воду по щиколотки і почала плескатися, галасуючи і намагаючись привернути увагу. Відповідь була негайною - над водою з'явилася голова сирени, що повільно піднімається назустріч жінці. Мабуть, зовсім зголоднів чоловік на безбаб'ї.

Сирена виявився дійсно гарним, навіть дуже. Але це на перший погляд – ілюзія наше все. А ось під нею на Калісту жадібно дивилося щось явно неприглядне. Тому що навіть дикі бігаючі очі сирен ніколи не були червоними, з рота не капала піна, а тіло не трусило, обсипаючись дрібною лускою.

Оцінивши ситуацію і зрозумівши, що конструктивного діалогу не передбачається, Каліста зробила крок назад, піднявши посох і стукнувши ним об землю. Давня магія полилася навколо, граючи тінями і просочуючись у всі щілини.

На жаль, божевільний безсмертний становив серйозну загрозу не тільки для звичайних людей, і міг у будь-який час створити будь-що. Так що церемонитися Каліста ні з ким не збиралася - надто небезпечним було таке задоволення.

Почувши недобре, істота кинулась назад під воду, але не встигла піти. Магічні тіні танцювали навколо сирени, утворюючи клітку. Замкнутий у пастці, збожеволілий чоловік метався у пошуках виходу, але робив лише гірше. Невидима кліть стискалася.

Не ставши грати зі здобиччю, відьма розправила руки і різко звела, ніби ледве стискаючи щось у долонях. А спійманий убивця вигинався, кричав і хрипів, доки не перетворився на бруд над водою, що з бризками впав у озеро.

Кивнувши сама собі і закінчивши роботу, Каліста дістала з кишені скляну колбочку – одну з речей, що звикла брати із собою на той випадок, який звуть усіляким. Чи мало де ще пощастить розжитися інгредієнтами для зілля. Але зараз із неї в озеро полилося кілька крапель особливого зілля. Не все ж на порчу і смерть замовляти, є і зі зворотним ефектом засоби. Ось і зараз Каліста намагалася очистити воду, яку вкінець забруднив і зіпсував сирена, що вижив з розуму. Старалася змінити магічні потоки і створити сприятливе середовище для проживання риб та іншої живності.

По-доброму, сюди б запросити водяного, щоб наглядав за озером і не дав перетворити його на болото, про що Каліста і сказала Кігтю.

- Якщо ти вже так дбаєш про це місце, - пояснювала, одягаючи одяг та ілюзію.

- Хочеш сказати, ти могла б організувати допомогу в призиві водяного?

- От іще. Ні, нехай місцеві магічки договори з цими педантами укладають. Знаєш, які вони зануди? Я його на третьому пункті контракту грохну, не посоромлюся, повір.

- Гаразд, я поговорю з відьмами.

- Як завгодно. А мені, будь ласка, заплати за роботу. Я свою частину угоди чесно виконала.

Кіготь кивнув і, діставши мішечок, простягнув його відьмі. На що та спохмурніла і не посоромилася, відкрила, оглянувши вміст.

- Справді сорок монет. Яка завидна далекоглядність… Звідки ти знав, що я попрошу саме стільки?

- Здогадався. Ти ж чорна відьма, хіба ж могло бути інакше?

- Хочеш сказати, я жадібна і меркантильна?

- Так, - знизав плечима Кіготь, посміхаючись.

Каліста схилила голову, по-новому дивлячись на чоловіка, і знову задоволено кивнула власним думкам.