Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

- Ти ж розумієш, що тільки-но зробив мені комплімент?

- Звичайно, - з серйозним виглядом та смішками в очах, відповів чоловік.

- Гаразд, - усміхнулася у відповідь, сховавши мішечок із грошима в кишеню. – Хоча все одно неприємно бути передбачуваною. На сьогодні завдання ще будуть?

- Ні, - відповів Кіготь, потираючи очі, - можемо виходити звідси. Але завтрашній вечор я заздалегідь прошу звільнити. Є в мене друг, який давно просить з тобою познайомити. Він має ферму з розведення великої рогатої худоби.

- Його ім'я?

- Коннал Пірс.

- Тоді завтра опівночі на його фермі і зустрінемося, - кивнула відьма, трохи відставши від чоловіка.

- Домовилися, тільки я подумав, може ми з тобою сьогодні…

Що саме хотів запропонувати Кіготь, ніхто так і не діізнався. Пропонувати стало нікому.

- Тільки відвернувся, - простогнав Кіготь, роздратовано. - Жодних манер.

Ось так просто, відвернувшись на мить, чоловік упустив саму відьму.

Тим часом Каліста за допомогою Кузеньки вирушила додому, скоріше мріючи сховати монети, впасти у купу подушок і забутись сном.

Ранок почався рано й моторошно: збирався в дорогу Фейдон Лестет. І хоча Каліста зітхнула з полегшенням, позбавившись хоча б одного з родичів, швидко пошкодувала навіть про власні думки. Бо якщо в присутності чоловіка тітонька тримала себе в руках, то зараз і зовсім розперезалася, грізно розвернувшись, як тільки за чоловіком зачинилися двері.

- Якщо ти хоч на мить повірила, що залишишся тут і не послужиш власній родині, прийнявши пропозицію заміжжя, то глибоко помиляєшся! - гаркнула Мілана, насуваючись на відьму, наче хмара, і тицяючи пальцем у груди. - Ти не маєш права зухвало думати, що зможеш самостійно приймати хоч якесь рішення. Тепер у тебе є відповідальні опікуни, спробуй тільки пискнути та зірвати договір! Я особисто подбаю про те, що тебе визнають недієздатною і запруть подалі від суспільства в монастирі або будинку для душевнохворих, якщо не послухаєш мене!

А це вже явно були не жарти. Істерична мстива жінка, готова на все, щоб принизити і розтоптати Хлою, могла серйозно нашкодити відьмі. Влаштовувати скандали, будувати плани помсти та плести інтриги Каліста могла, але не любила. Рішення в сім'ї явно приймав Фейдон Лестет, так що обійти Мілану все ж таки вдасться без втрат і війни. Головне, знайти правильного нареченого і заручитися його підтримкою, щоб переконати чоловіка у надійному та стабільному майбутньому його нав'язаної родички. Поки ж буде достатньо і того, що тітонька на якийсь час вийде з ладу.

- Краще мовчи, мишка, і не смій мені перечити, інакше пошкодуєш, і доля твоєї жалюгідної матері здасться мрією.

Ніякої порчі Каліста не планувала, але коли тітка грубо відпихнула її і, задерши голову, велично пройшла повз, відьма не втрималася, випустила силу. Хоча хто її засудить?

На жаль, занадто довгий язик Мілани зіграв з нею поганий жарт, як і високі сходи, і довга спідниця, в якій заплуталися туфлі.

З гулким гуркотом і гучним вереском Мілана летіла шкереберть вниз головою. Що там вона відбила одразу було незрозуміло, але коли Каліста підійшла до тіла, що скотилося, задоволено відзначила неприродно вивернуту ногу жінки, і зі спокійною душею, дбайливо відправила покоївку за лікарем. Так-так, саме за лікарем, а не магом, бо не дай боги, ще вилікують.

Ммм, - замичало тіло тітоньки, починаючи слабко сіпатись.

Щож, а тепер настав час приступати до голосіння і турботливої ​​метушні, що, власне, Каліста і зробила ...

- Як же вас вгодило так оступитися! - хитав головою лікар, допомагаючи влаштувати в ліжку прив'язану до дощечки ногу. — Ось тепер лежатимете місяць, а там подивимося. Рухати ногу не можна, інакше кістка неправильно зростеться.

Лікар зітхав, розповідаючи про режим, харчування та трави, якими доведеться напувати постраждалу, що зараз хникала і кляла всіх підряд. А Каліста подумки усміхалася, намагаючись тримати похмуре обличчя, і радіючи, що заспокійливе і снодійне навіть ховати в їжі не доведеться.

Покоївці, і за сумісництвом няні, відьма таки підняла платню, та й доглядальницю довелося найняти, обговривши заздалегідь її обов'язки. Більше того, Каліста вирішила перестрахуватися і додала кілька монет жінці, щоб та слідкувала за підопічною, мало що ця істеричка надумає викинути.

Не хотілося Калісті у власному будинку зайвих малознайомих особистостей, але подітися поки що було нікуди. Заспокоювало те, що домовий і ворон все ж таки спостерігатимуть за панночками, а майстерню та свою кімнату відьма замкнула на особливий магічний замок. Щоразу, наближаючись до них, жінки забували навіщо прийшли та поверталися назад.

Дівчаток виявилося не так просто зайняти, поки відьма не начарувала фарби з пензликами та розмальовки, якими цей світ не був багатий, а вже книжки з картинками та незвичайними казками взагалі змусили малят забути про час.

Так що магазинчик все ж таки був відкритий, клієнти обслужені, а прибуток і магічна сіть ставали все більше. У перервах між спілкуванням з покупцями Каліста малювала моделі вбрання для жінок і чоловіків, що надалі збиралася показати Ґрей Мосс.

І все було б чудово, якби надвечір у гості не прибув казначей, Верін Арно, з дуже кумедною і неймовірною пропозицією.

Запрошення на вечерю чоловік не отримував, так що й теплого прийому не передбачалося, та тільки казначей був явно налаштований рішуче, бо ні шипи, ні болото, ні гілки і бруд його не налякали, хоч і зіпсували зовнішній вигляд.

- Здрастуйте мила Хлоя, шалено радий вас бачити сьогодні, - розкланявся пухкий коротун.

- І вам не хворіти пан Арно. Чому завдячувати такому несподіваному візиту?

- Ну як же, як же, люба моя, - розпилявся чоловік, блискаючи свинячими очима і викликаючи бажання скривитися, - перевіряю свої інвестиції, якщо дозволите.

- Вибачте, але сьогодні ми на гостей не чекали і не зможемо приділити вам достатньо уваги, - трохи зупинивши чоловіка, що ломився всередину, заявила Каліста і запропонувала сісти біля столика в магазинчику. Нехай побачить багату обстановку і повірить у скарб, що спливає з рук.