BooksUkraine.com » Любовне фентезі » Магія у подарунок, Мiла Морес 📚 - Українською

Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

86
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Магія у подарунок" автора Мiла Морес. Жанр книги: Любовне фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 118
Перейти на сторінку:

- Есмо, ти ж цього не хочеш насправді ... Ти хочеш, щоб я тебе обійняв, притиснув до себе міцніше і ніколи більше не відпускав, - Енді посміхається, дивлячись мені в очі, а в моїх власних стоять сльози. - Есмо, йди до мене.

- Ні! - відсторонююсь, вже виходжу за межі огородженого магією периметра. Енді йде за мною, а значить не побоюється, що доступу назад йому не буде.

Іду в ліс, на вулиці тепло, у повітрі вже аромати весни. Ось-ось природа почне розпускатися. Тільки зараз мої думки зайняті зовсім іншим. Я знаю, що Енді йде слідом. Не пішов, значить. Від цього навіть спокійніше. Я хочу, щоб він залишився, але не можу перестати сердитись. Адже він обманював мене весь цей час! Він пам'ятає кожну нашу зустріч! І навіть моя нічний прихід до нього в ліжко… Чому мені за це соромно?

- Це було чудово, - Енді каже м'яко, сексуально, оксамитово.

- Що?

- Коли ти прийшла до мене вночі. Я почув тебе, коли ти підійшла до моїх вхідних дверей, і я допоміг тобі знайти свою спальню.

- Ти не спав?

Він розсміявся. І цього разу я дозволила взяти себе за руку та йти поруч зі мною. Смішок теж не змогла стримати. Лють у мені стихла.

- Я не хотів би таке проспати!

Знущається! Але як же він гарно посміхається! Я вже розтанула і майже не злюся, але залишити це так не можу. Він же грає зі мною!

- Стривай, а як ти мене почув?

- Тебе складно не почути, - знову сміється, а я почуваюся підлітком, що нашкодив. - Я читаю твої думки.

- Що-о-о? Скажи, що ти пожартував! Будь ласка, скажи, що ти жартуєш!

На його очах бачу, що він говорить правду, без гумору, хоча вся ситуація його бавить. Тільки мені вже не смішно.

- Твої думки прекрасні, Есмо, як і ти вся! Я від тебе божеволію…

Він підійшов до мене впритул, руки вже лягли мені на талію. Я здригнулася, відчуваю приплив тепла десь між стегон. Його запах доводить мене до напівнепритомності.

- Ти така красива, Есмо, - Енді погладжує моє волосся, я тремчу від нашої близькості, не можу стримати своїх емоцій.

- Припини! Ти давиш на хворі місця, то не чесно! - відштовхуюсь від нього, хоча вириватися з бажаних обіймів не хочеться. - Хто ти? Чому ти мені не сказав, що ти також маг? Навіщо ти так зі мною?

- Есмо… Ти не повинна знати, хто я. Потрібно ще трохи зачекати. Вибач, будь ласка…

- Це схоже на пудрення мозку! Ти просто забив мені голову, змусив щось відчувати, як зробив це з Дайною!

- Есмо, я ні до чого тебе не примушував… Так, я відчуваю твої емоції, можу на них впливати, але я нічого такого не робив із тобою. Я тільки заспокоював тебе, коли ти турбувалась і все.

- А як же це... потяг, нестримна тяга до тебе. Це ти теж все мені вселив! Як ти міг так грати з моїми почуттями?

- Ні, Есмо! Це ти все сама, - посміхається, сяє очима. - Це тільки твої почуття, і я повністю їх поділяю. Нас тягне один до одного по-справжньому, і магія тут ні до чого. Я прошу, щоб ти довіряла мені, і більше не ставила запитань.

- Так зараз! Ось прямо запитувати перестану! Ми займалися сексом на лавочці у тому парку, а ти не сказав мені, що все запам'ятаєш! Яка ж я дурна! Поманив мене до себе, посадив зверху, навіяв щось…

- Есмо, я нічого не навіював тобі. Я запропонував сісти поряд, а ти залізла на мене згори. Що я мав робити? Відштовхнути тебе? То було б краще?

- Що-о-о? Тобто це я тебе спокусила? Ти сказав «йди до мене». Як це ще розуміти?

- Я мав на увазі, присядь поруч...

Я у ступорі. Він говорить серйозно, хоча бачу, що зуби показує радісно, смакує нашу розмову, ніби в рот поклали солодкий льодяник.

- Есмо, пробач мені. Я абсолютно щирий з тобою в тому, що стосується наших почуттів, але заради твоєї безпеки, ти поки що не повинна знати про мене більше.

- Мені не подобаються ці ігри, Енді! Будь зі мною чесним, тоді з'явиться довіра.

- Ти така прекрасна, Есмо, - Енді прибрав пасмо волосся з мого обличчя, ніжно, дбайливо, обережно.

Я млію перед ним, розсипаюся на дрібні шматочки. Не знаю, як далеко ми зайшли, але опинились у лісі біля поваленого дерева. Я присіла на його край, Енді зупинився поряд. Мені має бути спокійно зараз, але в грудях щемить.

- Я можу тобі допомогти позбутися цього неприємного відчуття.

- Не треба. Не лізь у мою голову, будь ласка. І не йди від теми.

- Я обожнюю твої думки, Есмо. Ти гарна не лише зовні, а й усередині. Я побачив це з першої нашої зустрічі. Стільки думок, вражень. Ти душевна, щира, справжня, у тобі немає жодної краплі зла…

- Ти чуєш усі мої думки? Навіть…

- Навіть найвульгарніші. Так, Есмо, - сміється негідник, але який же він гарний із цією усмішкою на половину обличчя.

Стоп, Есмо. Думай про щось інше. Раз він читає твої думки, не роби йому таких компліментів. Зазнається. Он уже посміхається самовдоволено. Сексуальний такий, я намокаю мимоволі.

1 ... 58 59 60 ... 118
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магія у подарунок, Мiла Морес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Магія у подарунок, Мiла Морес"