Читати книгу - "Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич"

На свято травневих вогнів Гайя летіла вперше. Нещодавно їй виповнилося вісімнадцять, вона пройшла спеціальну посвяту і тепер вважалася дорослою.

Звичайно, Гайя і до цього веселилася на відьомських шабашах, але то були свята локальні, для місцевих чарівників, а це  –  особливе, куди неповнолітніх дівчаток не допускали.

–  Ти дуже гарна, – сказала мати, прискіпливо оглядаючи доньку з ніг до голови, – Тебе неодмінно помітять, – додала вона і ледь помітно зітхнула.

Гайя  затремтіла. Завтра! Ось  і місяць – золотий, круглий –  дивиться у відкрите вікно і ніби підморгує підбадьорливо: не хвилюйся, тебе обов'язково виберуть!

А якщо не виберуть? Богів  Повного Місяця всього п'ятеро, а дівчат, що постануть перед ними наступної ночі – дев'ятнадцять! Конкуренція надто велика! І вони не менш красиві, ці дівчата, і не менш ретельно готувалися до такої важливої ​​ події.

Якщо Гайя  сподобається одному з духів, то її життя стане солодким і безтурботним, а сама вона зробиться впливовою молодою відьмою з правом голосу у чаклунський раді. 

Про це їй твердили  з дитинства: головне у життя – могутність та статус. 

За умовами виховання, батькам довелося віддати Гайю  в  людську школу, хай і найкращу  в місті, але все ж таки  звичайну,  тому їм доводилося суворо стежити за тим, щоб донька не зв'язалася з якимось самцем з роду людей і не занапастила свою репутацію. 

Перші боязкі поцілунки і ті заборонялися. 

В обійми  Бога Повного Місяця дівчина повинна потрапити зовсім чистою, не обласканою, навіть невинно, іншим представником чоловічої статі.

Але ніякі чоловіки Гайю  не цікавили. Вона давно знала про майбутній ритуал, і всі її думки безроздільно займав хтось стародавній, могутній, хто назве її своєю королевою і відведе під покрів дрімучих, освітлених місяцем лісів.

Ніхто інший її не приваблював, тільки про нього вона мріяла, тільки його бачила у снах, уявляла, як він виглядає: дуже високий, неодмінно дуже красивий, можливо зі світлим волоссям і очима димчастими і нереальними, як саме місячне світло… А, може, у нього темне волосся і очі чорні і безкінечні, ніби якась безодня.

Роздягнувшись догола, Гайя  крутилася перед величезним, на всю стіну старовинним дзеркалом. 

Їй подобалася прозора білизна її шкіри та хвилясті, світло-руді локони, що спадали до попереку. Подобалося й  тіло: тонке, ще по-дитячому недорозвинене, з стрункими стегнами та невеликими грудьми.  

– Мамо, я не надто худа? – спитала вона стурбовано.

Ніка сиділа за столом та змішувала трави для завтрашньої ароматної ванни.

– Ти ще дуже молода, твоя фігурка округлиться трохи пізніше, – відповіла вона, – Зі мною було саме так!

– А зріст? Я така маленька! – зітхнула Гайя, підводячись навшпиньки.

– У тебе гарний для дівчини зріст!

– Так! А раптом це зіграє не на мою користь! Карина теж юна, а в неї стегна! І груди... такі, що всі хлопці у  школі слини пускають! І навіть вчителі… І вона на півголови вища за мене!

– Запам'ятай гарненько, доню: Боги  Повного Місяця не мислять категоріями інших  чоловіків… Я натру тебе кремом із лісових трав, твоя шкіра засяє,  наче  зірки на небі, стане м'якою, як шовк і буде пахнути, як  росяна ніч! Подивись-но  краще на своє личко. Ти ж красуня!

– Дурні веснянки! –  насупилась Гайя, а потім скривила своєму відображенню кумедну рожицю.

Вночі вона майже не спала і благала Невідворотну Богиню – всемогутню покровительку всіх відьом і чаклунів –  виявити свою велич. 

Нехай її виберуть! Ах, нехай її виберуть! Інакше життя втратить всякий сенс.

Спекотний дурман огортав юне, розпалене таємними мріями, тіло. Розкидавшись на широкому, місячному ліжку, Гайя намагалася уявити, як це станеться.

Вона майже нічого не тямить у фізичному коханні. Молодих відьом намагаються убезпечити від непотрібних знань, хоча це дуже непросто: інформація вільно і щедро ллється на них з усіх боків, та й знайомі зі світу людей: сусіди, однокласники, з примовками та усмішками, не соромлячись, переказують одне одному всякі любовні історії. 

А інтернет? Вже звідти все що завгодно можна дізнатися, там все, що завгодно можна побачити!

Шкода, що  ті відьми, які мали щастя побувати в обіймах Богів Повного Місяця, не сміють нічого розповісти про це!

Чи буде  Він її цілувати? 

На думку про поцілунки тіло негайно відгукнулося солодким здриганням і  таким  пекучим жаром, який неможливо було вгамувати ніякими заклинаннями.

Гайя схлипнула, але негайно  прикусила губи і зіщулилася в грудочку на вологому від поту простирадлі.